Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01-15.03.2005 Справа N 6/310

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плахотнюк С.О. (головуючого судді), суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А., розглянувши матеріали касаційних скарг ТОВ "Пілот-1", ТОВ "Пілот" на постанову від 30.11.2004 Донецького апеляційного господарського суду у справі N 6/310 за позовом ТОВ "Пілот" до ТОВ "Пілот-1" про стягнення 37848,20 грн., за участю представників: від позивача - Поліщука Р.Ю., Луцюка В.В., від відповідача - Келембета М.В. (у справі N 6/310 з 01.03. по 15.03.2005 оголошувалася перерва), ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Пілот" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Пілот-1" 37848,2 грн. заборгованості, штрафних санкцій, збитків від інфляції та річних. Позовна заява обґрунтована тим, що згідно з Генеральною угодою N 04/02 від 11.01.2003 ТОВ "Пілот-1" зобов'язувалось виконувати функції Генерального агента ТОВ "Пілот" з реалізації послуг, які надає ТОВ "Пілот" щодо здійснення бронювання і реалізації авіаперевезень згідно з правилами ІАТА, і авіакомпаній, які уклали агентські угоди з позивачем - ТОВ "Пілот-1" свої зобов'язання за угодою в повному обсязі не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2004 у справі N 6/310 в задоволенні позову ТОВ "Пілот" відмовлено з підстав того, що відсутні докази пролонгації укладеної між сторонами угоди від 11.01.2003. Не встановлено факту передачі позивачем на реалізацію відповідачеві 4-х авіаквитків (суддя Подколзіна Л.Д.).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 у справі N 6/310 (колегія суддів у складі: Шевкова Т.А. (головуючий), Дзюба О.М., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2004 частково скасовано, позовні вимоги ТОВ "Пілот" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Пілот-1" - 12236,95 грн. заборгованості (сума вартості реалізованих квитків), 1000 грн. - сума збитків, судові витрати. Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що при здійсненні апеляційного провадження факт надання відповідачем послуг бронювання та реалізації авіаквитків у 2003 р. підтверджено частково звітами відповідача, актами виконаних послуг, підписаними представниками відповідача.

З касаційними скаргами до Вищого господарського суду України звернулись позивач і відповідач.

Відповідач - ТОВ "Пілот-1" у касаційній скарзі на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 у справі N 6/310 просить зазначену постанову скасувати, рішення про відмову у позові залишити без змін, посилаючись на те, що висновки апеляційної інстанції не відповідають дійсності і зроблені апеляційною інстанцією з порушенням норм матеріального права, зокрема: ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ( z0293-96 ) та норм процесуального права: ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ).

Позивач - ТОВ "Пілот", звертаючись з касаційною скаргою на постанову апеляційної інстанції від 30.11.2004 у справі N 6/310, ставить питання про її часткове скасування, задоволення позовних вимог у повному обсязі з врахуванням штрафних санкцій, збитків від інфляції, річних та витрат на юридичну допомогу. Касаційну скаргу обґрунтовує порушенням апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 39 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ).

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги ТОВ "Пілот-1" і ТОВ "Пілот" задоволенню не підлягають з таких підстав.

Апеляційною інстанцією в повному обсязі у відповідності з вимогами ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) досліджені матеріали справи N 6/310 і встановлено, що між сторонами була укладена Генеральна угода N 04/02 від 11.01.2002, строк дії якої закінчено 31.12.2002 р. і умови цієї угоди на 2003 р. не пролонговані, але в пункті 3.1 розділу 3 "розрахунки і платежі" передбачено, що період розрахунків між сторонами діє до повного розрахунку.

У 2003 році, як зазначено в постанові апеляційної інстанції, відносини між сторонами складалися з реалізації авіаквитків на здійснення авіаперевезень в межах укладених позивачем агентських угод за правилами ІАТА і авіакомпаній. У постанові вказані конкретні дати і номера квитків, які були реалізовані відповідачем, номери бланків, які були повернуті позивачу, видатково-прибутковий ордер, по якому передавались відповідачу бланки авіаквитків, які були реалізовані відповідачем. По уточненому розрахунку наявність боргу відповідача, як встановлено апеляційною інстанцією, складала 12236,95 грн.

Із додатково наданих апеляції доказів, а саме: довідок авіакомпаній апеляційною інстанцією зазначено, що вартість спірних квитків авіакомпаніям сплачено позивачем.

Апеляційною інстанцією враховано також і те, що в банківських виписках про сплату відповідачем 32304,33 грн. призначення платежу вказано: "проплата за реалізовані авіаквитки згідно угоди N 04/02 від 11.01.2002 р.", а не угоди від 11.01.2003.

З врахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (п. 4) Цивільний кодекс України ( 435-15 ) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно зі ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, що звичайно ставляться.

Інформаційні витрати стягуються у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Враховуючи, що умови угоди N 04/02 від 11.01.2002 в повному обсязі в 2003 р. не діяли, висновок апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення санкцій не підлягають задоволенню є вірними. Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Пілот" не підлягає задоволенню як необґрунтована.

З врахуванням викладеного, посилання скаржника ТОВ "Пілот-1" на те, що відсутні докази його правовідносин з позивачем щодо надання їм послуг з реалізації авіаквитків у 2003 році також необґрунтовані і правильно не взяті до уваги апеляційною інстанцією.

Відповідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ТОВ "Пілот-1" та ТОВ "Пілот" на постанову від 30.11.2004 Донецького апеляційного господарського суду у справі N 6/310 залишити без задоволення.

Постанову від 30.11.2004 Донецького апеляційного господарського суду у справі N 6/310 залишити без змін.