Про визнання недійсним рішення та договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2005 Справа N 1/165

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: [...]

розглянула касаційну скаргу підприємства "Агроспецсервіс" (далі Підприємство)

та касаційну скаргу приватного Миколаївської міської ради (далі Рада)

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 24.03.05

у справі N 1/165

господарського суду Миколаївської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" (далі Товариство)

до Ради,

третьої особи Підприємства,

про визнання недійсним рішення та договору

В засіданні взяли участь представники [...]

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у судовому засіданні 09.6.05 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.12.03 господарського суду Миколаївської області у задоволенні позовних вимог Товариства та зустрічного позову Ради було відмовлено.

Постановою від 06.02.04 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 12.12.03 було скасовано.

Позовні вимоги Товариства про визнання недійсними пунктів 34 та 34.1 Рішення Ради від 13.06.03 за N 12/13 та договору оренди землі від 02.07.03, задоволені.

У задоволенні зустрічного позову Ради було відмовлено.

З Ради на користь Товариства стягнуто 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 07.07.04 Вищого господарського суду України касаційні скарги Ради та Підприємства задоволено частково.

Постанову від 06.02.04 та рішення від 12.12.03 скасовано а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 16.09.04 Верховного Суду України у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови від 07.07.04 Вищого господарського суду України Товариству було відмовлено.

При повторному розгляді справи, рішенням від 03.02.05 господарського суду Миколаївської області первісний позов було задоволено.

Визнано недійсним рішення Ради від 13.06.03 в частині відводу земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 61 Підприємству.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.07.03, укладений між Радою та Підприємством.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

З Ради на користь Товариства стягнуто судові витрати в сумі 118 грн. та 85 грн.

Постановою від 24.03.05 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 03.02.05 залишено без змін, а апеляційну скаргу Ради без задоволення.

Не погоджуючись з постановою від 24.03.05, Рада та Підприємство звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення від 03.02.05 та постанову від 24.03.05 скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Свої вимоги Рада обґрунтовує тим, що оскаржену постанову судом апеляційної інстанції було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: п. 2 ст. 19, ст. 22, 120, 123, 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

Зокрема зазначається, що судом в порушення норм матеріального права помилково застосовано ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) а тому зроблено невірний висновок про те, що Товариство разом з набуттям у 1991 році права власності на будівлю по вул. Потьомкінській, 61 набуло і право користування на спірну ділянку, на якій розташована його власність.

Підприємство обґрунтовує свої вимоги тим, що як рішення, так і постанова апеляційного суду не відповідають обставинам справи, а тому судовими інстанціями було прийнято рішення внаслідок невірного застосування норм матеріального права.

Так, Підприємство зазначає, що судом було безпідставно встановлено факт реєстрації у 2003 році права власності на будівлю, оскільки, дану будівлю було зруйновано ще у 1998 році, а тому, на думку Підприємства, відсутність майна виключає виникнення будь-яких прав щодо нього, у тому числі і наслідків, передбачених ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Підприємство вважає, що Товариство не мало право зносити будівлі, оскільки на момент знесення Товариство не було ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки.

Також, Підприємство зазначає, що Товариство було зареєстровано як юридична особа у 2002 році, а тому протягом 1998-2000 років не мало права вирішувати будь-які питання.

На день розгляду справи письмовий відзив на касаційні скарги від Товариства не надійшов.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, уточнення до касаційної скарги Ради, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.02.91 Райвиконкомом Центральної районної ради м. Миколаєва було прийнято рішення N 72, яким вирішено продати в особисту власність Міжгалузевому багатофункціональному малому підприємству "Фрегат" (далі МБМП "Фрегат") флігель будинку N 61 по вул. Плеханівська (згодом вул. Потьомкінська, 61) /далі Будівля/ загальною площею 850 кв. м. та вартістю 177 110 крб.

На виконання цього рішення, 04.04.91 року між Виконкомом Центральної районної ради м. Миколаєва та МБМП "Фрегат" був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної будівлі, при цьому фактично продана площа будівлі склала 594,7 кв. м.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що МБМП "Фрегат" повністю сплатило вартість будівлі у розмірі 177 110 крб.

Також встановлено, що 04.01.93 Миколаївським обласним бюро технічної інвентаризації МБМП "Фрегат" на Будівлю було видано відповідне реєстраційне свідоцтво за N 1442.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції було взято до уваги, що придбана Товариством Будівля знаходилась в напівзруйнованому стані.

У зв'язку з цим, з дозволу Головного управління архітектури та містобудування міськвиконкому м. Миколаєва, Товариством було прийняте рішення про реконструкцію аварійного будинку та виконані необхідні проектні розробки.

Судовими інстанціями взято до уваги, що відповідно до Свідоцтва, виданого 24.05.02 виконкомом Ради, 24.05.02 МБМП "Фрегат" було перереєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат". При цьому, в пункті 1.4. Статуту Товариства було окремо обумовлено, що воно є правонаступником МБМП "Фрегат".

Після перереєстрації у вересні 2002 року Товариство, як власник придбаної ним Будівлі, звернулось до виконкому Ради із відповідною заявою про відвід йому земельної ділянки, на якій розташована належна йому Будівля, яка, проте не була розглянута.

Також, судовими інстанціями на підставі наданих сторонами доказів по справі встановлено, що 27.06.02 до головного управління містобудування та архітектури Ради надійшла заява від Підприємства про виділення йому під забудову земельної ділянки пл. 600 кв. м. по вул. Потьомкінській, 61 в м. Миколаєві.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при наявності нерозглянутих заяв Товариства, та при наявності станом на 01.01.03 заяв від 2-х юридичних осіб стосовно однієї земельної ділянки, рішенням Ради від 13.06.03 спірна земельна ділянка була передана в оренду для будівництва Підприємству, про що 04.07.03 з Підприємством було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

У зв'язку з наведеними обставинами, Товариство звернулося до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним рішення Ради від 13.06.03 - в частині відводу земельної ділянки за адресою - м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 61 - на користь Підприємства та про визнання недійсним укладеного з Підприємством договору оренди земельної ділянки від 04.07.03 з площею ділянки у 1 000 кв. м., розташованої за цією ж адресою.

Рада, в свою чергу, звернулась до господарського суду з зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного з Товариством договору від 04.04.91 купівлі-продажу будівлі по вул. Потьомкінська, 61 у м. Миколаєві.

Місцевий суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Товариства при новому розгляді справи, виходив з наступного.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перелік правовстановлюючих та фінансових документів, що міститься в матеріалах справи (рішення виконкому Центральної районної ради м. Миколаєва N 72 від 15.02.91; договір купівлі-продажу Будівлі від 04.04.91; акт прийому-передачі Будівлі від 27.05.91; платіжне доручення N 1 від 04.04.91 та ін.), свідчить про законне набуття Товариством права власності на спірну Будівлю.

Суд першої інстанції зазначив, що реєстрація Товариства, як власника Будівлі була проведена Миколаївським БТІ відповідним чином, а тому, відповідно до приписів ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (в редакції 1990 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить право власності або право користування відповідною земельною ділянкою - без зміни її цільового призначення.

На підставі викладеного, місцевий суд прийшов до висновку про те, що разом з набуттям права власності на Будівлю Товариство набуло право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому Будівля.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що розпорядження Радою спірною земельною ділянкою шляхом прийняття оспорюваного рішення порушує вимоги п. 3 ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), а відмова в оформленні права землекористування Товариству спірної земельною ділянкою - вимоги ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України.

При цьому суд наголосив, що факт знаходження придбаної Товариством Будівлі у напівзруйнованому стані та подальша реконструкція цієї Будівлі не змінюють прав Товариства як на саму Будівлю, так і на користування відповідною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції додатково до аргументів, викладених місцевим судом, що всі правовстановлюючі документи на придбану Товариством Будівлю у судовому порядку не оскаржені, а тому є законними та чинними. При цьому, судом взято до уваги, що здійснення Товариством реконструкції та капітального ремонту Будівлі передбачалось умовами договору її купівлі-продажу від 04.04.91.

Апеляційний суд також послався на статтю 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (у редакції 1990 року), як на підставу прав Товариства на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що Товариство, як правонаступник МБМП "Фрегат", зверталося до міської Ради з відповідною заявою про відведення земельної ділянки, яка, проте, розглянута не була.

Таким чином, на підставі матеріалів справи апеляційний суд дійшов до висновку, що Рада знала або мала знати про права і претензії Товариства щодо спірної земельної ділянки, а тому жодних правових підстав для віднесення цій земельної ділянки до земель запасу, та винесення Радою оскаржуваного Товариством рішення і укладання договору оренди даної ділянки з Підприємством не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (в редакції 1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить право власності чи право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Таким чином, є правомірним висновок попередніх судових інстанцій, що разом з набуттям в 1991 році МБМП "Фрегат" права власності на Будівлю Товариство набуло і право користування на земельну ділянку, на якій розташована його власність.

Земельний кодекс України ( 2768-14 ), який набрав чинності 1 січня 2002 року, продовжив строк переоформлення права постійного користування на право оренди до 1 січня 2005 року.

Відповідно до пункту 2 Перехідних положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу (чинного з 01.01.02), реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) передбачає передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, у якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб від 09.06.98 за N 121 ( z0399-98 ), зареєстрованої Міністерством юстиції України від 26.06.98 за N 399/2839, державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) передбачено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ), особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заявку. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

У випадку надходження двох чи більше клопотань (заяв) щодо оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, що знаходиться в державній чи комунальній власності, відповідні орендодавці проводять земельний аукціон (конкурс), якщо законом не встановлений інший спеціальний порядок набуття права оренди земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, є підставним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у Ради були відсутні правові підстави для прийняття рішення 13.06.03 N 12/13 в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 1 000 кв. м. по вул. Потьомкінській, 61 Підприємству, оскільки при цьому було допущено порушення прав та інтересів Товариства, як правонаступника МБМП "Фрегат".

Щодо посилань скаржників на безпідставність встановлення судовими інстанціями факту реєстрації права власності на Будівлю, а тому, й відсутність майна виключає виникнення будь-яких прав щодо нього, у тому числі і наслідків, передбачених ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), оскільки дану Будівлю було зруйновано ще у 1998 році, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Отже, дії МБМП "Фрегат" по реконструкції та капітальному ремонту придбаної ним Будівлі не можуть змінювати статус Товариства, як власника Будівлі і не впливають на його повноваження, як власника.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями було повно та всебічно досліджено обставини справи, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агроспецсервіс" та касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Постанову від 24.03.05 Одеського апеляційного господарського суду по справі N 1/165 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.