Про зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2006 Справа N 41/123

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Уліцького А.М.

суддів: Жаботиної Г.В., Савенко Г.В.

розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради

на постанову від 26.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі N 41/123

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом СПД ФО С.Г.М.

до Дніпропетровської міської ради

про зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа С.Г.М. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про зобов'язання поновити договір від 15.01.2003 оренди земельної ділянки на розі вул. Титова, 29 і вул. Більшовицької у м. Дніпропетровську терміном на два роки.

Ухвалою від 05.07.2005 господарського суду Дніпропетровської області відповідача виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради за клопотанням позивача замінено належним відповідачем - Дніпропетровською міською радою.

Рішенням від 05.08.2005 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Орєшкіна Е.В.) у задоволенні позову відмовив, визнавши недоведеними обставини звернення позивача до відповідача з клопотанням про продовження дії договору оренди спірної земельної ділянки в установлений строк.

Постановою від 26.09.2005 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Чохи Л.В. - головуючого, Лисенко О.М., Головка В.Г.) рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково, зобов'язавши відповідача поновити спірний договір оренди земельної ділянки до 04.12.2006, тобто на 1 рік 11 місяців 4 дні.

Ухвалою від 16.12.2005 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність письмових заперечень відповідача та неналежне повідомлення позивача; незалученням Комітету комунальної власності до участі у справі як відправника листа-повідомлення позивачу, в якому повідомлено про заперечення відповідача поновити спірний договір оренди земельної ділянки. Також скаржник послався на норми ст.ст. 118, 123, 124 ЗК України ( 2768-14 ) та на те, що заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено зобов'язання відповідача поновити договір від 15.01.2003 оренди земельної ділянки на розі вул. Титова та вул. Більшовицька у м. Дніпропетровську терміном на два роки.

Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України ( 2768-14 ) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 ЗК України ( 2768-14 ) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради N 70/2 від 19.06.2002 та укладеного між сторонами у справі договору від 15.01.2003 позивачу на умовах оренди передана в користування земельна ділянка площею 0,0005 га в м. Дніпропетровську на розі вул. Титова та вул. Більшовицька для розміщення кіоску. Згідно з п. 2.1 договору строк його дії встановлено до 19.06.2003. Додатковою угодою без номера і дати сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2004 і визначили орендну плату за користування земельною ділянкою з 20.06.2003 до 31.12.2004 у сумі 136,27 грн.

Пунктом 2.3 вказаного договору сторони обумовили, що для продовження права землекористування орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутись до орендодавця з відповідним клопотанням.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України ( 435-15 ), зокрема, ст. 764 визначено: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 ЦК України ( 435-15 ) законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 ЗК України ( 2768-14 ) також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України "Про оренду землі" ( 161-14 ) містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України ( 435-15 ) та ГК України ( 436-15 ).

Стаття 33 вказаного закону ( 161-14 ) передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як вбачається з рішення та постанови у справі, суди не встановили обставин прийняття Дніпропетровською міською радою рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. Навпаки, позивач доводив обставини відсутності відповіді на його клопотання про продовження дії спірного договору, проте неприйняття радою відповідного рішення щодо поновлення або відмову в поновленні спірного договору протягом встановленого строку скаржником не оскаржувалось.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 ЗК України ( 2768-14 ) з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).

Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, Дніпропетровською міською радою на сесії XXIV скликання прийнято рішення від 02.06.2004 N 54/17 (а.с.29), оскільки у зв'язку з набуттям чинності нової редакції Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) та затвердженням постановою КМУ від 03.03.2004 N 220 ( 220-2004-п ) Типового договору оренди землі процедура поновлення дії договорів оренди земельних ділянок у місті вимагала уточнень, змін та доповнень. З метою забезпечення дотримання вимог чинного законодавства міська рада визначила, що всі договори оренди земельних ділянок, укладені міською радою, припиняються у разі закінчення строку, на який їх було укладено; укладення договорів оренди на новий строк здійснюється виключно за письмовими зверненнями орендаря, на підставі рішення ради про передачу земельної ділянки в оренду у встановленому порядку.

Тобто радою прийнято рішення про заперечення щодо поновлення укладених договорів оренди земельних ділянок та про надання цих ділянок надалі в оренду лише на підставі рішення ради у встановленому порядку шляхом укладання договорів в новій редакції відповідно до норм чинного земельного законодавства, які було змінено. Сторонами не доводились обставини оскарження та скасування цього рішення, тобто воно є чинним і є обов'язковими до виконання на відповідній території згідно зі ст. 144 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги вказане рішення ради та при вирішенні спору виходив лише з обставин недоведеності повідомлення позивача про відмову в поновленні договору, відхиливши доводи відповідача про направлення позивачу відповідного листа-повідомлення N 5/6/4248 від 14.12.2004 (а.с.29), оскільки надані відповідачем докази не підтверджують факт отримання поштовим відомством кореспонденції для доставки або факт вручення листа заінтересованій особі. Проте в постанові відсутні посилання на певні докази, на підставі яких позивач в порядку ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) довів обставини неотримання ним вказаного листа-повідомлення як підставу своїх позовних вимог.

На підставі вказаного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір земельної ділянки вважається продовженим в порядку, встановленому ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ), зазначивши також про безпідставність незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вказаної норми та застосування ст. 124 ЗК України ( 2768-14 ), оскільки спірний договір між сторонами вже укладений на підставі рішення сесії. З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на довільному трактуванні ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а також не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що за відсутності рішення Дніпропетровської міської ради про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки позов про зобов'язання ради поновити цей договір не підлягає задоволенню, зважаючи також на наявність відповідного рішення ради про заперечення щодо поновлення відповідного договору у зв'язку з необхідністю укладання нових договорів у відповідності з законодавством, яке було змінено, та затвердженим КМУ Типовим договором оренди землі ( 220-2004-п ).

Отже, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з вказаних у мотивувальній частині цієї постанови підстав, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати як невідповідну нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 по справі N 41/123 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2005 по справі N 41/123 залишити без змін.

4. Судові витрати у справі віднести на суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу С.Г.М. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на стягнення судових витрат по справі у порядку встановленому законодавством.

Головуючий А.Уліцький

Судді Г.Жаботина Г.Савенко