Про застосування визнання фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ Постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2000 Справа N 04-1/12-16/104

vd20000712 vn04-1/12-16/104

Про застосування визнання фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Державної податкової інспекції по Білоцерківському району м. Біла Церква про перевірку рішення арбітражного суду Київської області у справі N 222/2-99 за позовом агропромислової компанії "Д." до ДПІ по Білоцерківському району щодо визнання недійсним рішення ДПІ про застосування визнання фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Рішенням арбітражного суду Київської області від 13.10.2000 р. позов задоволене, так як зобов'язання припинено шляхом зарахування відповідно до ст. 217 ЦК України ( 1540-06 ), в рішенні, яке прийнято відповідачем, не зазначені пункти та статті порушеного законодавства.

Постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 06.03.2000 перший заступник голови арбітражного суду Київської області рішення суду по цій справі залишив без зміни, зазначивши, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) не забороняє господарюючим суб'єктам зарахування зустрічної вимоги згідно зі ст. 217 ЦК України ( 1540-06 ).

Державна податкова інспекція у Білоцерківському районі Київської області просить постанову та рішення арбітражного суду по цій справі скасувати, в позові відмовити, так як Закон "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) не ставить стягнення пені за порушення термінів зарахування валютної виручки у залежність від причин, з яких ці терміни порушено, зазначений Закон є спеціальною нормою, пеня, передбачена Законом є штрафною санкцією та видом платежу до бюджету.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України всебічно і повно вивчила обставини справи та представлені докази і встановила наступне.

Відповідно і до листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 N 01-8/48 ( v8_48800-00 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів" визначено, що відносини, які виникають внаслідок застосування податковими органами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності пені за порушення термінів зарахування виручки в іноземній валюті, не регулюються цивільним законодавством.

Отже, посилання позивача на зарахування в зв'язку з умовами ст. 217 ЦК України ( 1540-06 ) є неправомірним.

За змістом частини третьої ст. 2 ЦК України ( 1540-06 ) відносини, що виникають внаслідок застосування податковими органами майнової відповідальності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення термінів зарахування виручки в іноземній валюті та ввезення товарів за бартерними операціями, не регулюються цивільним законодавством. Тому відсутні правові підстави для посилання на норми Цивільного кодексу України.

Листом від 21.06.99 N 01-8/292 ( v_292800-99 ) Вищий арбітражний суд України інформував, що Закон "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) не ставить стягнення пені за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1, 2 цього Закону у залежність від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, у тому числі тих, що засновані на заліку взаємозаборгованості резидента та нерезидента.

У постанові суду від 06.03.2000 визначено право мірність притягнення позивача до відповідальності за порушення Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ). Отже, враховуючи необгрунтованість застосування до публічних правовідносин за участю ДПІ норм ЦК України ( 1540-06 ), немає підстав щодо висновку стосовно неправильності розрахунку відповідача. Інші формальні посилання позивача щодо оформлення рішення відповідача на суть допущеного порушення не впливають і до уваги не приймаються.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 106-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:

1. Постанову арбітражного суду Київської області по справі N 222/2-29 від 06.03.2000 та рішення суду по цій справі скасувати.

2. У позові відмовити.

3. Витрати по сплаті державного мита покласти на позивача, в тому числі за перевірку, здійснену судовою колегією Вищого арбітражного суду України.

Доручити арбітражному суду Київської області видати відповідні накази.

Надруковано "Юридичний вісник України", 41 (277), 12-18 жовтня 2000 р.