Про визнання недійсним договору купівлі-продажу пакета акцій, укладеного за результатами аукціонних торгів

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА Іменем України

20.01.2004 Справа N 20/622

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>

за участю представників відкритого акціонерного товариства "КІНТО" - Онуфрієнка О.І., закритого акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" - і Сергієнка Ю.В., товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн Сек'юрітіз" - Головльової Н.О., відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" - Бабій О.В., Київської міської державної адміністрації - Молоканової К.В., відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк - Волощука В.В., Степанова Є.В., Генеральної прокуратури України - Москалюка Л.П., розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "КІНТО" на постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2003 р. N 20/622, ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2002 р. відкрите акціонерне товариство "інвестиційна компанія "Київське інвестиційне акціонерне товариство" (далі - ВАТ "ІК "КІНТО") звернулося в господарський суд м. Києва із позовом до закритого акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" (далі - УМВБ) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про визнання недійсними результатів аукціонних торгів з продажу 125 445 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - ВАТ "Київський річковий порт"), що відбулися 6 листопада 2002 р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного пакета акцій, укладеного за результатами аукціонних торгів.

Позивач вказував, що згідно з Положенням про порядок продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженим наказом ФДМУ, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України від 16.11.1998 р. N 2141/297/9 ( z0798-98 ) із змінами і доповненнями (далі - Положення від 16.11.1998 р. N 2141/297/9 умовами участі покупця у торгах є подання ним на біржу не пізніше 13 години дня, що передує торгам, замовлення на придбання пакетів акцій відкритих акціонерних товариств та передбачених цим Положенням документів, а також обов'язкова сплата на розрахунковий рахунок біржі грошовими коштами гарантійного внеску, розмір якого залежить від початкової ціни пакета акцій. Позивач зазначав, що для участі 6 листопада 2002 р. в аукціонних торгах з продажу пакета простих іменних акцій ВАТ "Київський річковий порт" у кількості 125 445 штук вказані умови були ним дотримані, у тому числі своєчасно 1 листопада 2002 р. перераховано гарантійний внесок на суму 300 000 грн. на відповідний банківський рахунок УМВБ. Проте перед початком торгів УМВБ відмовила ВАТ "ІК "КІНТО" у реєстрації як покупця на аукціоні, посилаючись на те, що ним не перераховано гарантійний внесок.

Позов вмотивовувався тим, що ВАТ "ІК "КІНТО" безпідставно не допущений до участі в торгах, внаслідок чого порушено його право, передбачене ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) в редакції Закону України від 19.02.1997 р. N 89/97-ВР ( 89/97-ВР ) із змінами і доповненнями (далі - Закон про приватизацію державного майна).

Позивач також зазначав, що під час організації та проведення торгів порушено вимоги ч.2 ст. 13 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. N 710/97-ВР ( 710/97-ВР ) із змінами і доповненнями (далі - Закон N 710/97-ВР), відповідно до якої для укладення на фондовій біржі чи на організаційно-оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, випущених в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.11.2002 р. вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ФДМУ, товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-М", будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на оформлення та переведення права власності на прості іменні акції ВАТ "Київський річковий порт" в кількості 125 445 штук, що були предметом продажу на аукціонних торгах 6 листопада 2002 р.

Під час розгляду справи Генеральна прокуратура України письмово повідомила суд про вступ прокурора у справу.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 03.12.2002 р., від 26.12.2002 р. та від 23.05.2003 р. до участі у справі залучені: товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн Сек'юрітіз" (далі - ТОВ "Лайн Сек'юрітіз") - відповідачем, відкрите акціонерне товариство "Міжнародний комерційний банк" (далі - Міжнародний комерційний банк) та Київська міська державна адміністрація - третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі - ВАБанк) - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

УМВБ позов не визнавала, посилаючись на те, що на дату проведення торгів на розрахунковий рахунок біржі не поступив гарантійний внесок від ВАТ "ІК "КІНТО", що відповідно до законодавства унеможливлювало його участь у торгах. УМВБ вважала помилковим посилання позивача на Закон N 710/97-ВР ( 710/97-ВР ) та вказувала, що згідно зі ст. 34 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р. N 1201-XII ( 1201-12 ) із змінами і доповненнями умови допуску цінних паперів на фондову біржу передбачаються правилами фондової біржі. 16 липня 1997 р. біржовим комітетом затверджено Правила допуску (лізингу) цінних паперів, котирування та вилучення їх з обігу на ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа", які не встановлюють вимоги щодо обов'язкового знерухомлення продавцем акцій відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації з метою їх продажу на біржі. Згідно з п.2.4 Регламенту проведення торгів по продажу на ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" пакетів акцій відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації, затвердженого радою директорів 12 липня 2002 р., підготовка акцій до продажу на біржі проводиться відповідно до вимог законодавства про Національну депозитарну систему у тому разі, якщо форма випуску акцій є бездокументарною.

ФДМУ позов не визнавав з аналогічних мотивів. ТОВ "Лайн Сек'юрітіз" відзив на позов не надало.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2003 р. замінено позивача у справі ВАТ "ІК "КІНТО" на його правонаступника - відкрите акціонерне товариство "КІНТО"; позов задоволено; визнано недійсними результати аукціонних торгів з продажу 125 445 штук простих іменних акцій ВАТ "Київський річковий порт", що відбулися 6 листопада 2002 р., та біржовий контракт від 06.11.2002 р. N 38-1/931, укладений між ФДМУ та ТОВ "Лайн Сек'юрітіз".

Суд установив, що 1 листопада 2002 р. Міжнародний комерційний банк, який обслуговує позивача, за платіжним дорученням останнього перерахував гарантійний внесок на суму 300 000 грн. на відповідний рахунок УМВБ. ВАБанк, який обслуговує УМВБ, зарахував вказану суму на спеціальний рахунок "Кредитові суми до з'ясування" з тих причин, що в електронному і розрахунковому документі назва одержувача коштів була вказана із скороченнями: "ЗАТ Укр. міжбанківська валютна біржа" замість "ЗАТ Українська міжбанківська валютна біржа". Суд зазначив, що у цьому випадку згідно з п.30 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. N 135 ( z0368-01 ) із змінами і доповненнями (далі - Інструкція від 29.03.2001 р. N 135), банк одержувача коштів не пізніше наступного робочого дня відповідними каналами зв'язку повинен був надіслати запит до банку платника для уточнення реквізитів електронного розрахункового документа. Суд відхилив доводи ВАБанку щодо дотримання цієї вимоги Інструкції від 29.03.2001 р. N 135 та зазначив, що доведеним є факт надіслання відповідного запиту до Міжнародного комерційного банку лише 6 листопада 2002 р. Суд узяв до уваги, що розрахунковий документ на здійснення позивачем реєстраційного внеску на суму 17 грн. оформлено з такими ж скороченнями, скорочення назви одержувача коштів - "ЗАТ Укр. міжбанківська валютна біржа", "УМВБ, м. Київ" - вжито в платіжних дорученнях інших трьох покупців, однак це не стало перешкодою для зарахування коштів на рахунок УМВБ. За таких обставин суд визнав дії ВАБанку щодо незарахування гарантійного внеску позивача на відповідний рахунок УМВБ безпідставними, а право позивача на участь в аукціонних торгах з продажу об'єкта приватизації - порушеним.

Рішення вмотивовано також посиланням на те, що цінні папери, які виставлялися на торги, не були знерухомлені, чим порушено вимоги ч.2 ст. 13 Закону N 710/97-ВР ( 710/97-ВР ).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2003 р. N 20/622 зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено, скасовано заходи до забезпечення позову. Постанова вмотивована тим, що згідно з Положенням від 16.11.1998 р. N 2141/297/9 ( z0798-98 ) ненадходження гарантійного внеску на рахунок УМВБ виключало можливість участі позивача в аукціонних торгах. Суд касаційної інстанції зазначив, що правомірність дій інших учасників торгів позивачем під сумнів не ставиться, а відносини позивача з банками, які не є учасниками торгів, правового значення для вирішення спору не мають. Помилковим визнано посилання на недотримання вимог ч.2 ст. 13 Закону N 710/97-ВР ( 710/97-ВР ), як підставу задоволення позову, оскільки знерухомлення цінних паперів є способом забезпечення їх подальшого обігу; права покупця у зв'язку із застосуванням цієї норми не порушено.

18 грудня 2003 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України та касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "КІНТО" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2003 р. N 20/622. У касаційному поданні та касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції. На обгрунтування касаційного подання та касаційної скарги зроблено посилання на застосування Вищим господарським судом України нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ), невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України, позивача, відповідачів та третіх осіб, розглянувши доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню на таких підставах.

Угода може бути визнана недійсною на підставах, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. N 435-IV ( 435-15 ), підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47-58 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. ( 1540-06 ) (далі - Цивільний кодекс УРСР), якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку рішення місцевого господарського суду у даній справі, виходив із того, що результати аукціонних торгів та біржовий контракт визнані цим судом недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), за якою недійсною є угода, укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Проте цей висновок Вищого господарського суду України не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції не застосовував положення ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, а рішення вмотивував, зокрема, посиланням на ст. 29 Закону про приватизацію державного майна ( 2163-12 ), якою визначено спеціальні підстави недійсності угод приватизації.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону ( 2163-12 ) одним із принципів, на основі яких здійснюється приватизація, є законність. Приватизація державного майна здійснюється у способи, визначені ст. 15 цього Закону, у тому числі шляхом продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.

Згідно з чинним законодавством позивач має право на придбання майна у процесі приватизації, а відтак міг бути покупцем пакета простих іменних акцій ВАТ "Київський річковий порт", продаж якого здійснювався на УМВБ 6 листопада 2002 р.

Судом установлено, що позивачем дотримано умови участі в біржових торгах, визначені Положенням від 16.11.1998 р. N 2141/297/9 ( z0798-98 ). Зокрема на виконання умови щодо обов'язкової сплати гарантійного внеску 1 листопада 2002 р. позивач перерахував 300 000 грн. за вказаними у замовленні на придбання пакета акцій платіжними реквізитами УМВБ. Строк переказу грошей забезпечував їх надходження на рахунок отримувача до 15 години дня, що передує торгам, як це передбачено п.3.4 Положення від 16.11.1998 р. N 2141/297/9.

Згідно з п.29 Інструкції від 29.03.2001 р. N 135 ( z0368-01 ) банк отримувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки своїх клієнтів за електронними розрахунковими документами в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї Інструкції, не виявлено розбіжностей. Як встановлено судом, ВАБанк, що обслуговує УМВБ, безпідставно не зарахував на рахунок останньої суму сплаченого позивачем гарантійного внеску, внаслідок чого ВАТ "ІК "КІНТО" не допущено до участі в аукціонних торгах.

За таких обставин слід погодитись з висновком місцевого господарського суду, не спростованим Вищим господарським судом України, про те, що законне право позивача на придбання майна у процесі приватизації порушено.

Статтею 6 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) передбачено, що захист цивільних прав здійснюється судом в установленому порядку способами, передбаченими законом. Відповідно до абзацу другого ч.6 ст. 29 Закону про приватизацію державного майна ( 2163-12 ) порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації недійсним.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність угоди, рішення цього суду про задоволення позову скасовано Вищим господарським судом України помилково.

Водночас слід погодитись з мотивами оскарженої постанови стосовно неправильного застосування до правовідносин сторін положень ч.2 ст. 13 Закону N 710/97-ВР ( 710/97-ВР ), якою передбачено знерухомлення випущених у документарній формі цінних паперів для укладення на фондовій біржі чи на організаційно-оформленому позабіржовому ринку угод щодо цих цінних паперів. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Пославшись на недотримання вимог зазначеної статті Закону N 710/97-ВР, суд першої інстанції не навів будь-якого обгрунтування щодо порушення суб'єктивного матеріального права позивача та наявності підстав для його правового захисту. Проте це не вплинуло на правильність вирішення спору в даній справі по суті заявлених вимог.

За таких обставин у Вищого господарського суду України не було підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання Генерального прокурора України та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "КІНТО" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2003 р. N 20/622 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2003 р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.