Про визнання простих векселів недійсними

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2002 Справа N 14/603

(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.09.2002 ( v_603700-02 )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плахотнюк С.О. - головуючого, Плюшка І.А., Панченко Н.П.

розглянув матеріали касаційної скарги Командитного товариства "Боксхолл Холдингс Лімітед" і компанії "ПФК КонверсІнвест"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2002

у справі господарського суду м. Києва N 14/603

за позовом ВАТ "Дамен Шипярдс Океан" ("Суднобудівний завод "Океан"), м. Миколаїв

до 1. ТОВ "Украгропромпостач", м. Київ 2. Командитного товариства "ПФК КонверсІнверс", м. Сінельніково

про визнання простих векселів недійсними

В судове засідання з'явилися представники

від позивача: М-ов (дов. від 12.02.2002 АЕР N 168267); В. (дов. від 12.02.2002); Б. (дов. б/н від 01.03.2002)

від відповідача: Командитного товариства "ПФК КонверсІнвест", м. Сінельніково - М-ий (дов. від 15.04.2002 N 15/4)

ВСТАНОВИВ:

Представники ТОВ "Украгропромпостач" у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2001 у справі N 14/603 частково задоволено позов ВАТ "Дамен Шипярдс Океан" про визнання недійсними (такими, що не підлягають оплаті) простих векселів, емітованих ВАТ "Суднобудівний завод "Океан" N 743264160575, 743264160576, 743264160577, 743264160591, 743264160592, 743264160593, 743264160594, 743264160595 на загальну суму 2215426 дол. США. Мотивами визнання векселів недійсними стало порушення законодавства, яке на думку суду, мало місце під час видання векселів. При прийнятті рішення суд керувався статтею 24 Закону України "Про підприємства" ( 887-12 ) та Розділом II Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ та НБУ від 10.09.1992 N 528 ( 528-92-п ), згідно яких векселі можна емітувати лише для здійснення розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів України, Національного Банку України та комерційних банків. Оскільки частину спірних векселів було емітовано на суму штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що правові підстави для емісії таких векселів були відсутні, а тому вони є недійсними з моменту видачі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2002 вказане рішення, з посиланням на його відповідність матеріалам справи та чинному законодавству, було залишено без змін, а апеляційна скарга командитного товариства "ПФК КонверсІнвест" - без задоволення.

В касаційній скарзі командитне товариство "ПФК КонверсІнвест" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2002 та рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2001 у справі N 14/603, при цьому, посилаючись на те, що згідно законодавства, яке діяло на дату видачі векселів та регулює їх обіг, підставами для визнання векселя недійсним може бути лише дефекту форми, а оспорювані векселі мають всі необхідні реквізити, тому немає підстав для визнання їх недійсними. В касаційній скарзі командитного товариства "ПФК КонверсІнвест", також зазначається, що суд неправомірно застосовував норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) до вексельних правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, і правило видачі векселів за поставлені товари не порушено, оскільки всі векселі було видано на погашення грошового боргу за поставлену продукцію, частину якого складають штрафні санкції.

ВАТ "Дамен Шипярдс Океан" в своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що при видачі спірних векселів був порушений встановлений на той час порядок їх видачі, тобто для їх оформлення не було належних правових підстав, а тому, рішення суду про визнання частини векселів недійсними повністю узгоджується з чинним на дату емісії векселів законодавством.

Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню, з таких підстав.

В 1936 році СРСР приєднався до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ). Відповідно до Конвенції ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937 затвердили Положення про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (далі - Положення), яке практично повністю відтворювало текст Уніфікованого закону. Це Положення застосовувалось до регулювання операцій з векселями в Україні і на час видачі оспорюваних векселів.

У відповідності з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N 2470-XII ( 2470-12 ) "Про застосування векселів в господарському обороті України" в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 року ( 995_009 ). Таким чином, фактично з 17.06.1992 регулювання вексельного обігу в Україні здійснювалося на підставі Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Згаданими документами визначено правову сутність векселя. Зокрема, вказано, що вексель є проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму, яка висловлена в письмовій формі. Під безумовністю векселя розуміється як безумовність виникнення зобов'язання трасата, що міститься в пропозиції трасата, так і безумовність виконання акцептантом своїх зобов'язань, що походять з векселя. Всі дані, відображені в тексті векселя, є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами і мають бути визнані безумовними.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) та пунктом 2 Положення ( v1341400-37 ), документ, який не містить одного чи більше з обов'язкових реквізитів не має сили векселя. Також є недійсними векселя, що містять не передбачені Положенням або послідовні строки платежу (п.33 Положення). Інших випадків визнання векселя недійсним (позбавлення його вексельної сили) законодавство України не містить.

Оспорювані векселі заповнені з дотриманням всіх вимог Положення ( v1341400-37 ) і містять всі необхідні реквізити передбачені статтею 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ).

Відповідно до абзацу третього пункту 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 N 528 ( 528-92-п ), векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. З матеріалів справи вбачається, що оспорювані векселі були видані в рахунок погашення заборгованості за Контрактом N 95-30, предметом якого була купівля-продаж конструкційної кораблебудівної сталі в кількості 24000 тонн. Отже, посилання на "нетоварність" походження оскаржуваних веселів, як на підставу визнання їх недійсними не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України.

В оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на законодавство, яким керувався суд, при визнанні відповідних векселів недійсними. Стаття 24 Закону України "Про підприємства" ( 887-12 ) та Правила виготовлення та використання вексельних бланків ( 528-92-п ), встановлюючи правила видачі векселів, не передбачають відповідальності за їх порушення у вигляді визнання векселів недійсними або такими, що не підлягають виконанню. Зміст цих нормативних актів свідчить, що вони не є спеціальними галузевими нормами, що регулюють питання правової сили вексельних зобов'язань.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстави визнання векселів недійсними повинні встановлюватись спеціальними нормативними актами, що відносяться до галузі вексельного права. Вищевказані Закон та Правила є актами, що регулюють майнові правовідносини у сфері господарського права, та в разі порушення їх норм може ставитися питання щодо застосування інших форм господарсько-правової відповідальності. Однак розгляд питання щодо застосування такої відповідальності виходить за межі заявленого позову.

Як свідчить Акт звірки від 09.10.1997 та Угода про переоформлення заборгованості N 1/95-30 від 09.10.1997, сторони збільшили суму, що підлягає оплаті за поставлену продукцію згідно з Контрактом N 95-30, яка в результаті склала 4465426 дол. США. З матеріалів справи вбачається, що саме на зазначену вище суму були емітовані оспорювані векселі.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає в діях сторін під час емісії спірних векселів порушень законодавства.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що рішення від 15.11.2001 господарського суду м. Києва та постанова від 12.02.2002 Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/603 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу командитного товариства "Боксхолл Холдингс Лімітед" і компанії "ПФК КонверсІнвест" задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2001 у справі N 14/306 скасувати.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2002 у справі N 14/603 скасувати.

4. В позові відмовити.