Тип: Постанова
№ 11/481
Дата: 13 липня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 11/481
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" та приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р.
у справі N 11/481 господарського суду Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"
до відповідача приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни
про стягнення 1 733,70 грн.
за участю представників:
ЗАТ "Горлівськтепломережа" - не з'явилися
Саєнко В.В. - не з'явилися
ВСТАНОВИЛА:
Закрите акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило стягнути з приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни 1 733,70 грн. заборгованості за договором N 1820 від 01.20.2002 р., у т.ч. 866,85 грн. основної заборгованості за відпущену теплову енергію у період листопад 2002 р. - квітень 2003 р., 866,85 грн. пені. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що відповідач в установлений договором строк не виконав взяті на себе зобов'язань за вказаним договором у повному обсязі (а.с.2-3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач, користуючись наданими йому, в силу ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ), правом зменшив розмір заявлених ним вимог та просить стягнути з відповідача 866,65 грн. пені При цьому, позивач посилається на погашення відповідачем основної заборгованості (а.с.53).
Відповідач у справі - приватний підприємець Саєнко В.В. у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, вказуючи на те, що:
- позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, вжиття яких передбачено договором;
- несвоєчасна оплата відбулась не з вини відповідача;
- сума основної заборгованості погашена.
Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої пені в порядку, передбаченому ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (а.с.55).
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 466,43 грн. пені; в іншій частині позову - провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (а.с.87-88).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що:
- відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати відпущеної йому теплової енергії з порушенням встановленого договором строку, у зв'язку з чим повинен сплатити пеню;
- позивач ввів відповідача в оману, оскільки у листах вказував різну суму заборгованості, та, враховуючи оплату основної заборгованості відповідачем, нарахована пеня підлягає зменшенню.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості мотивовано відсутністю спору на момент прийняття рішення у справі в цій частині, у зв'язку з погашенням заборгованості відповідачем.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. залишено без змін (а.с. 109-110).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ "Горлівськтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши рішення про задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 866,85 грн.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами:
- неправильно застосована ст. 5 ГПК України ( 1798-12 );
- порушено вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки вини ЗАТ "Горлівськтепломережа" у несвоєчасному виконанні зобов'язань не має.
Також, з касаційною скаргою на прийняті у справі судові акти звернувся і відповідач у справі - приватний підприємець Саєнко В.В. У поданій касаційній скарзі скаржник просить прийняті у справі судові акти в частині стягнення пені скасувати.
На думку скаржника, при прийнятті оспорюваних судових актів, судами допущені порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 63, 65, 77, 81, 80, 85, 91, 93, 97, 99 ГПК України ( 1798-12 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу ЗАТ Горлівськтепломережа" такою, що підлягає частковому задоволенню, а вимоги касаційної скарги приватного підприємця Саєнко В.В. такими, що не можуть бути задоволенні з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ), договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, за умовами укладеного сторонами 01.02.2002 р. договору, позивачем поставлялась теплова енергія у період листопад 2002 р.-квітень 2003 р. Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати її вартості в установлений договором строк у повному обсязі не виконав. Заборгованість з оплати поставленої теплової енергії становила 866,85 грн.
Разом з тим, до прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем зазначена заборгованість погашена, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.
Так, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
В силу ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
За умовами договору, оплата за теплову енергію здійснюється самостійно платіжним дорученням за 10 днів до початку розрахункового місяця (п. 5.4 договору).
Визначений зазначеною нормою строк виконання зобов'язань відповідачем порушено, у зв'язку з чим останній повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.2 договору та Законом України "Про відповідальність суб'єктом підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" ( 686-14 ), у вигляді сплати пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу, однак не більше 100% обсягу суми боргу.
Розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати електроенергії, складає 866,85 грн.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір пені.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 205 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Так, відповідно до зазначеної норми, суд у виняткових випадках вправі з урахуванням інтересів сторін, що заслуговують на увагу, зменшити належну до сплати кредиторові неустойку (штраф, пеню).
Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивач ввів в оману відповідача, вказуючи різну суму заборгованості;
- позивач не вживав заходів щодо своєчасного погашення заборгованості.
Разом з тим, порядок розрахунків за теплову енергію встановлений умовами договору (з урахуванням судових актів) і був відомий відповідачу, у зв'язку з чим останній міг самостійно визначити суму оплати та здійснити її в установлений договором строк без нагадування позивача.
Позивач не має зобов'язань, як помилково вважав суд першої інстанції, щодо вжиття заходів своєчасно погашення заборгованості, оскільки саме відповідач брав на себе зобов'язання за умовами договору щодо своєчасної та повної оплати поставленої теплової енергії, вимагати виконання якого має право позивач.
Крім того, в силу ст. 212 ЦК УРСР ( 1540-06 ), боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Не врахувавши положення вищенаведених норм права, суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені, а суд апеляційної інстанції - безпідставно залишив прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм права рішення суду без змін.
Отже, рішення суду в частині задоволення заявлених вимог підлягає зміні, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. - скасуванню.
Відповідно до ст. 5 ГПК України ( 1798-12 ), сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
Однак, не додержання досудового порядку врегулювання спору є перешкодою для звернення до суду лише, якщо спір виник з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні (ч. 2 ст. 5 ГПК України ( 1798-12 ).
Отже, посилання приватного підприємця Саєнко В.В. на необхідність залишення позову без розгляду безпідставні і не заслуговують на увагу.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом.
Також, у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) приватному підприємцю Саєнко В.В. з державного бюджету підлягає поверненню 25,50 грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної скарги державним митом, оскільки державне мито сплачено понад встановлений розмір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" задовольнити частково.
3. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. скасувати.
4. Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. у справі N 11/481 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути з приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни на користь Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" 866,85 грн. пені, 51 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову державним митом та 118 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ".
5. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2003 р. залишити без змін.
6. Стягнути з приватного підприємця Саєнко Валентини Володимирівни 51 грн. на користь Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом.
7. Повернути приватному підприємцю Саєнко Валентині Володимирівні з державного бюджету 25,50 грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної скарги державним митом.
8. Доручити видати наказ на виконання п. 6 резолютивної частини постанови та довідку на виконання п. 7 резолютивної частини постанови господарському суду Донецької області.