Про розірвання договору оренди та стягнення збитків

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2004 Справа N 1/473-33/362

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,

за участю повноважних представників:

позивача - Артамонова А.А.

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Радар-сервіс"

на рішення господарського суду Львівської області від 31.07 - 06.08.2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2004 року

у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Михальця Я.Т. до ТзОВ "Радар-сервіс"

про розірвання договору оренди та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Радар-сервіс" про розірвання договору оренди та стягнення збитків в сумі 6 365,73 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07 - 06.08.2003 року позов задоволено. Визнаний недійсним договір оренди N 7-Л від 18.01.2002 року. З відповідача на користь позивача стягнено 6 365,73 грн. внеску вартості автомобіля, судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2004 року рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "Радар-сервіс" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як встановлено судом, згідно умов договору N 7Л від 18 січня 2002 року оренди автомобіля (фінансової оренди) марки "ЛАНОС", державний номер 20126 ТА терміном на три роки, укладеного між сторонами у справі, орендна плата встановлюється згідно графіку та визначається у додатку N 1 до договору.

У відповідності з п. 9.1 договору, сторони встановили, що автомобіль, який є об'єктом оренди, переходить у власність Орендаря, якщо останній вніс Орендодавцю всю належну йому орендну плату, а також викупну вартість автомобіля, а згідно п. 7.3 - орендар має право викупу об'єкту оренди до закінчення строку даного договору оренди, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта оренди, визначеної в день укладення договору оренди.

Законом України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) визначено, що лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ), строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін. Об'єкт лізингу, згідно ст. 10 цього Закону, протягом всього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.

Додатком N 1 до спірного договору оренди автомобіля, сторони погодили порядок та графік внесення лізингових платежів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним підтверджено, що за укладеним сторонами договором оренди орендар - позивач, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі, за погодженим з лізингодавцем - ТзОВ "Радар-сервіс", графіком та строки виплачувати лізингові платежі, відповідно до умов договору.

Статтею 9 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) визначено, що у разі невиконання лізингодавцем обов'язків, щодо передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу, останній може звернутись з позовом про розірвання договору та відшкодування збитків, завданих йому невиконанням умов договору.

Також, у разі порушення умов договору лізингу, згідно ст. 17 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ), суб'єкти лізингу мають право вимагати розірвання договору у встановленому законом порядку. Підставою для звернення з вимогою про розірвання договору може бути порушення будь-якої з його умов, зокрема тих, що стосуються прав та обов'язків сторін договору.

Зважаючи на те, що, об'єкт оренди позивачем було передано лізингодавцю для ремонту, і останній після ремонту об'єкт оренди орендарю не повернув і не повідомив про закінчення проведення ремонту автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що порушення ТзОВ "Радар-сервіс" умов спірного договору є підставою для розірвання такого договору та відшкодування завданих цим збитків, зокрема, шляхом повернення вартості автомобіля, як складової частини лізингових платежів, направлених на погашення вартості об'єкту лізингу з метою його викупу.

Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано розірвав спірний договір оренди автомобіля N 7-Л від 18 січня 2002 року, внаслідок порушення відповідачем умов цього договору і стягнув з нього 6 365,73 грн. внеску вартості автомобіля, оскільки такий внесок входив до складу лізингових платежів, згідно додатку N 1 та був фактично сплачений орендарем - позивачем, з метою викупу об'єкту оренди після закінчення строку дії спірного договору, як це передбачено умовами цього договору та Законом України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ).

За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 31.07 - 06.08.2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Радар-сервіс" - без задоволення.