Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2005 Справа N 32/440

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову від 22.03.2005 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 32/440 господарського суду міста Києва за позовом Концерну "Шар" до ДПІ у Печерському районі м. Києва; треті особи: 1. Решетилівська філія МПП "Шар", 2. КСП "Україна"; про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились, від відповідача: Басалаєва А.В. (довіреність від 30.11.2004 р. N 14136/9/10-009), від третіх осіб: не з'явились), ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2004 року (суддя Хрипун О.О.) у справі N 32/440 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.07.2004 року N 79231/3 в частині донарахування 589,54 грн. податку на прибуток та застосування 170,00 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток; в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2003 року N 2572301/0; від 01.03.2004 року N 2572301/1 та від 07.05.2004 року провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Дикунська С.Я., Мачульський Г.М.) рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2004 року у справі N 32/440 змінено; позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва N 79231/3 від 15.07.2004 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 4200 грн. та штрафних санкцій в сумі 840,00 грн.; в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2003 року N 2572301/0; від 01.03.2004 року N 2572301/1 та від 07.05.2004 року N 2572301/2 провадження у справі припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині задоволених позовних вимог, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 71, 76, 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ), п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ).

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Концерну "Шар" за період з 01.10.2000 року по 30.06.2003 року встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), а саме: в II кварталі 2003 року позивачем не віднесено до складу валових доходів кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, перед підприємством "Афіна-Поллада" в сумі 1946,00 грн., Решетилівською філією МПП "Шар" в сумі 3000,00 грн., перед КСП "Україна" в сумі 1566,78 грн. та перед "Жмеринка Елеватор" в сумі 1965,12 грн. Зазначена заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, визначеного ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ), вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до валового доходу позивача; до складу валових витрат позивачем віднесені витрати в розмірі 2335,51 грн., не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, а саме кошти, сплачені Південному ЖУ ДП "Екос" за проживання в гуртожитку; зі складу валових витрат підприємством не виключені витрати у розмірі 5427,6 грн., нараховані у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких фактично не сплачена, і термін позовної давності по розрахункам за такі товари закінчився; в IV кварталі 2002 року підприємством нарахована амортизація в сумі 0,1 тис. грн. на невиробничі основні фонди (продуктивну худобу), що не використовувалась в фінансово-господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевірявся.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2003 року N 2572301/0, яким Концерну "Шар" згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (зі змінами та доповненнями), відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6490,00 грн., в томі числі 4800,00 грн. податку на прибуток та 1690,00 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

За результатами оскарження в адміністративному порядку відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2004 року N 2572301/1 та від 07.05.2004 року N 2572301/2, які за змістом співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2003 року N 2572301/0.

Також відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.07.2004 року N 79231/3, яким позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (зі змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки N 47/3-23-1/25411017 від 17.12.2003 року та відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6070,00 грн., в тому числі 4800,00 грн. податку на прибуток та 1270 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Податкове повідомлення-рішення від 15.07.2004 року N 79231/3 прийняте на підставі рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 09.07.2004 року N 5559/6/25-1115, яким вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 22.12.2003 року N 2572301/0, від 01.03.2004 року, N 2572301/1 та від 07.05.2004 року N 2572301/2 скасовані в частині застосування штрафної санкції 420 грн.

Апеляційним судом на підставі наявних та додатково поданих доказів встановлено, що в період, який перевірявся, позивачем проводилися фінансово-господарські операції з Решетилівською філією МВКП "Шар", КСП "Україна" та ВАТ "Жмеринка Елеватор".

Відповідач вважає, що борг позивача перед зазначеними кредиторами в сумі 8477,9 грн. станом на 2 квартал 2003 року залишився непогашеним, а строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ), минув, тому ця сума є безповоротною фінансовою допомогою і підлягає включенню до валового доходу платника податку.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно ч. 3 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 76 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) ( 1540-06 ) встановлений початок перебігу строку позовної давності, який починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Колегія суддів погоджується з тим, що кредиторська заборгованість Концерну "Шар" не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) і у позивача не було підстав відносити її до валового доходу.

Так, апеляційним судом встановлено, що товари та послуги отримано за накладними та актами без зазначення строку їх оплати.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР (1963 року) ( 1540-06 ) якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Крім того, між концерном "Шар" та його контрагентами мали місце взаєморозрахунки. Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 позивач отримав товар від Решетилівської філії МПП "Шар" 10.05.2001 року, 01.05.2002 року, 03.06.2002 року. Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 позивач поставляв продукцію з 20.10.2000 року по 01.05.2002 року. Зазначене підтверджується також книгою придбання товарів (робіт, послуг), накладними та податковими накладними.

Висновок відповідача щодо наявності заборгованості станом на 01.07.2000 року по рахунку 3772 в сумі 3000 грн. в акті перевірки не обґрунтовано, його зроблено без врахування вищезазначених обставин справи. Згідно акта звірки взаємних розрахунків, проведеного між Концерном "Шар" та Решетилівською філією МПП "Шар" 02.02.2005 року, сальдо станом на 01.07.2000 року складає 11086,16 грн. на користь Концерну "Шар".

Не обґрунтовано відповідачем в акті перевірки і існування простроченої кредиторської заборгованості Концерну "Шар" перед КСП "Україна". Згідно акта перевірки по рахунку 631 станом на 01.07.2000 року значиться заборгованість Концерну "Шар" в сумі 1566,78 грн. Фактично, з врахуванням пояснень третьої особи - ТОВ "Україна" та протоколу від 01.01.2005 року про залік взаємних вимог між контрагентами, сальдо станом на 01.07.2000 року складало 122000,84 грн. на користь Концерну "Шар".

В матеріалах справи відсутні докази наявності кредиторської заборгованості перед підприємством "Афіна-Поллада". Твердження позивача про відсутність операцій з зазначеним підприємством підтверджується випискою з рахунку 3772 та книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Наявність кредиторської заборгованості станом на 01.07.2000 року перед контрагентом "Жмеринка Елеватор" в сумі 1965,12 грн. спростовується матеріалами справи, а саме випискою з банківського рахунку позивача, постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2000 року, з якої вбачається, що згідно наказу арбітражного суду Вінницької області від 16.12.99 року на користь позивача стягувалося 1964,42 грн.

В частині відмови в позові щодо донарахування позивачу податку на прибуток за епізодом, пов'язаним з орендою приміщень у гуртожитку, та в частині припинення провадження по справі постанова апеляційного суду та судове рішення не оскаржуються.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.04.2005 р. N 3734/9/10-209 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року у справі N 32/440 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року у справі N 32/440 - без змін.