Про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.09.2002 N 20/432

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2002 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ, ВСТАНОВИВ:

У квітні 2001 року товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ" пред'явлено в арбітражному суді позов до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування податку на додану вартість.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувались тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ" подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларації по податку на додану вартість за грудень 2000 року із зазначенням, що відшкодування сум ПДВ відбувається шляхом перерахування сум належних до відшкодування на рахунок товариства в установі банку, але відшкодування станом на 3 квітня 2001 року не відбулося.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва позов не визнала, посилаючись на те, що відшкодування податку на додану вартість у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника податків, проводиться відповідно до Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1999 року ( 2215-99-п ).

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 30 травня 2001 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2002 року та Вищого господарського суду України від 23 травня 2002 року, позов задоволено, з тих підстав, що податкова декларація за грудень 2000 року податковою інспекцією була прийнята і зареєстрована, отже відповідала вимогам Порядку проведення відшкодування ПДВ, а підставою для перерахування відповідних коштів територіальним органом Державного казначейства України на користь платників податків є надання податковим органом, за місцем знаходження платника податку, територіальному органу Державного казначейства України висновку про відшкодування сум ПДВ.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 серпня 2002 року за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2002 року, з підстав неправильного застосування матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, судові рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункта 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку, сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент, після виникнення бюджетної заборгованості, звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, законом визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність державними податковими інспекціями.

За таких обставин, постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2002 року ( n0035600-02 ), постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2002 року та рішення арбітражного суду м. Києва від 30 травня 2001 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.