Про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.05.2002

( Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду України N 20/432 ( v_432700-02 ) від 24.09.2002 )

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2002 р. у справі за позовом ТОВ "МІТ" до ДПІ про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 30 травня 2001 р. позов задоволено. Зобов'язано ДПІ в п'ятиденний строк надати до Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про відшкодування ПДВ ТОВ "МІТ" в сумі 60805 грн. та 5472 грн. - відсотків, що нараховуються на суму бюджетної заборгованості.

Рішення прийнято з посиланням на те, що згідно з пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 ( z0263-97 ) із змінами та доповненнями до нього, підставою для бюджетного відшкодування є висновки податкових органів, які подаються органам Державного казначейства не пізніше 5-ти робочих днів до закінчення строку відшкодування ПДВ, а ДПІ, не оспорюючи суму заборгованості, відмовляє у видачі відповідного висновку.

Крім того, відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (далі - Закон про ПДВ) відповідачу нараховано і стягнуто проценти на суму бюджетної заборгованості в розмірі 120% від облікової ставки НБУ.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду м. Києва перевірила в апеляційному порядку рішення суду і постановою від 11 лютого 2002 р. залишила його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих самих підстав.

ДПІ вважає, що апеляційним судом не повно з'ясовано питання щодо порядку проведення відшкодування, передбаченого постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. за N 1270 ( 1270-2001-п ) "Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом", якою затверджено порядок проведення відшкодування сум ПДВ у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.

Крім того, на думку заявника, Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) визначає лише нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, а обов'язок відшкодування таких нарахувань законом не передбачений.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника податкової служби, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ТОВ "МІТ" подало до ДПІ декларації з ПДВ за грудень 2000 року із зазначенням, що відшкодування сум ПДВ відбувається шляхом перерахування сум, належних до відшкодування, на рахунок Товариства в установі банку.

Оскільки відшкодування станом на 3 квітня 2001 року не відбулося, заявник звернувся з позовом до суду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеної статті, має від'ємне значення, ця сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум із бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, невідшкодовані платникам податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ, що діяла на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про примусове стягнення коштів та притягнення посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З огляду на те, що бюджетне відшкодування відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) здійснюється за висновками податкових органів і, оскільки відповідач вказаного висновку не надав, арбітражний суд правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ "МІТ".

Слід зазначити, що відповідачем не оспорюється сума, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до частини першої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених цими судами фактичних обставин справи.

Порушень Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права Вищим господарським судом України не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою статті 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2002 р. залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва - без задоволення.

"Господарське судочинство в Україні", 2004 р.