Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2004 Справа N 25/288

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України в складі колегії

головуючого Усенко Є.А.

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши касаційну скаргу на постанову ДПІ у Дніпровському районі м. Києва

Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р.

у справі N 25/288

господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрпромінвест-Транс"

до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача Ужакіна Ю.А.

від відповідача Музики В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2003 (суддя Борисенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2003 (судді Фролова Г.М., Полянський А.Г., Шипко В.В.), позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва N 0000081801 від 14.05.2002 визнано недійсним в частині донарахування податку на землю в сумі 299203,38 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 151634,72 грн.

В частині позовних вимог про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на землю в сумі 5950,5 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1487,63 грн. провадження у справі припинено.

В задоволенні позову про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на землю в сумі 2181,60 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 545,40 грн. відмовлено.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що позивач обгрунтовано визначав свої податкові зобов'язання з податку на землю, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки, включаючи коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки 0,8 (землі транспорту і зв'язку), вказаної в довідках Київського міського управління земельних ресурсів.

Крім того, суд вважав, що за IV квартал 1999 року, а також за період з 01.01.2000 р. по 01.05.2000 р. позивач з врахуванням положень ст. 18 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) повинен сплатити податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 66041001, виходячи з площі 64315,77 кв. м, вказаної в довідці Київського міського управління земельних ресурсів від 10.02.98, як такої, що підлягає оподаткуванню.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) обгрунтоване добровільною сплатою позивачем визначеного оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання в сумі 5950,50 грн. донараховано податку та 1487,63 грн. застосованих штрафних санкцій.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити в позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) здійснена процесуальна заміна позивача ВАТ "Укрпромінвест-Транс" його процесуальним правонаступником ВАТ "Київське автотранспортне підприємство-2240".

Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну скаргу, та заперечення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 14.05.2002 N 0000081801 згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) позивачу визначено податкове зобов'язання по податку за землю у сумі 461003,23 грн. (307335,48 грн. - основного платежу та 153667,75 грн. - штрафних (фінансових)санкцій).

Зазначена сума основного платежу податкового зобов'язання донарахована, в тому числі:

- за 4 квартал 1999 року 913,47 кв.м - за заниження площі земельної ділянки;

- за 2000 рік 88901,98 грн. (в тому числі 4864,90 грн. - за заниження площі земельної ділянки);

- за 9 місяців 2001 року 217520,03 грн. (в тому числі 4641,55 грн. - за заниження площі земельної ділянки).

Донарахування податкового зобов'язання за 2000 рік і 9 місяців 2001 року було здійснено також з підстав заниження позивачем самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання за ці періоди у зв'язку із незастосуванням при визначенні податкового зобов'язання коефіцієнту функціонального використання землі 2,5, встановленого для комерційного використання землі.

Згідно ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього закону.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону ( 2535-12 ) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Ст. 23 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельним ресурсам за методикою ( 213-95-п ), затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Джерелом визначення розміру земельного податку, яким керуються юридичні особи при обчисленні земельного податку, є довідка про грошову оцінку землі, яка надається Київським міським управлінням земельних ресурсів та містить об'єктивні дані щодо платника, площі земельної ділянки, коефіцієнту на функціональне використання земельної ділянки, локальні та узагальнюючи коефіцієнти тощо.

Позивач обчислював земельний податок на підставі довідок про грошову оцінку земельних ділянок від 17.10.2000 та від 05.06.2001, виданих уповноваженим органом - Київським міським управлінням земельних ресурсів, в яких відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213 ( 213-95-п ), був визначений коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки - 0,8 (землі транспорту і зв'язку), що відповідає вимогам ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ).

Відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель.

Статтею 204 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) передбачено, що державний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Оскільки при визначенні суми земельного податку позивач використовував відомості Київського міського управління земельних ресурсів, як уповноваженого органу на ведення державного земельного кадастру, зокрема, щодо грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнту її функціонального використання 0,8, зазначені у довідках про грошову оцінку земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не було допущено при цьому порушення законодавства з питань оподаткування.

Правильно оцінивши наявні у справі докази щодо розміру земельної ділянки з кадастровим номером 66041001, з врахуванням якого позивач повинен визначати свої податкові зобов'язання із земельного податку, та дійшовши обгрунтованого висновку про те, що з 01.01.2000 позивач повинен був сплачувати земельний податок з розрахунку площі цієї земельної ділянки, що становить 68235,17 кв. м, суди попередніх інстанцій, разом з тим, помилково, керуючись ст. 18. Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) вважали, правомірним донарахуванням позивачу податкових зобов'язань за заниження площі земельної ділянки є донарахування за травень-вересень 2000 року у сумі 2181,60 грн.

При цьому господарським судом не було взято до уваги, що згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Преамбулою цього Закону ( 2181-14 ) визначено його статус як спеціального закону з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 19.6 ст. 19 цього Закону ( 2181-14 ) передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону.

Неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 18 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) і незастосування підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" призвело до постановлення частково неправильних судових рішень у справі, що згідно частини 1 ст. 111-10 ГПК ( 1798-12 ) України є підставою для їх зміни та визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування земельного податку

в сумі 297829,03 грн.

(307335,48 грн. - 4864,90 грн. - 4641,55 грн. = = 297829,03 грн.,

де 307335,48 грн. - всього донараховано земельного податку, 4864,90 грн. і 4641,55 грн. - донараховано земельного податку за 2000 рік і 9 місяців 2001 року за заниження розміру земельної ділянки)

та застосованих штрафних санкцій у сумі 151291,14 грн.

(153667,75 грн. - 2376,61 грн. = 151291,14 грн.,

де: 153667,75 грн. - застосовані штрафні санкції. 2376,61 грн. - розмір штрафних санкцій з розрахунку 25% від суми 9506,45 грн. (4864,90 + 4641,55 = 9506,45)).

Припинення провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються 5950,50 грн. земельного податку та 1487,63 грн. штрафних санкцій відповідає пункту 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва задовольнити частково.

Змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2003 р.

Абзац другий рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2003 р. викласти в такій редакції:

"Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва N 0000081801 від 14.05.2002 у частині визначення податкового зобов'язання ВАТ "Укрпромінвест-Транс" за платежем із земельного податку в сумі 297829,03 грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 151291,14 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р. залишити без змін.