Про надання роз'яснення щодо визнання на території України офіційних документів, виданих органами державної влади Угорської Республіки

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

02.06.2009 N 26-26/201

Міністерству закордонних справ України Міністерству економіки України Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Державній податковій адміністрації України Національному банку України Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі

Про надання роз'яснення щодо визнання на території України офіційних документів, виданих органами державної влади Угорської Республіки

Керуючись статтею 16 Закону України "Про міжнародні договори України" ( 1906-15 ) та додатково до роз'яснення Міністерства юстиції від 09.07.2004 р. N 26-38-290 ( v-290323-04 ) вбачається за доцільне звернути увагу на застосування в Україні окремих положень Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах ( 348_026 ) (Договір 2001 року) і Договору між СРСР та УНР про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 15 липня 1958 року (Договір 1958 року) ( 348_008 ).

За інформацією Посольства України в Угорській Республіці, починаючи з квітня 2004 року почали надходити звернення громадян України з повідомленнями про відмову на території Угорщини приймати офіційні документи, видані в Україні, без засвідчення їх дійсності апостилем.

18 - 19 травня 2009 року у Міністерстві юстиції України відбулися консультації центральних органів з реалізації зазначених міжнародних договорів, у тому числі для врегулювання ситуації, що склалася у зв'язку з неоднаковим застосуванням договірних положень стосовно дійсності документів.

Не заперечуючи того факту, що Договір 1958 року ( 348_008 ) діє у відносинах між Україною і Угорщиною в порядку правонаступництва, угорська сторона дотримується позиції, що стаття 22 Договору 2001 року ( 348_026 ) замінила повністю положення статті 14 Договору 1958 року ( 348_008 ) щодо взаємного визнання документів, обмеживши таку можливість лише документами, що надсилаються судами, чи іншими установами юстиції між собою у порядку правової допомоги. На документи, що подаються приватними особами, розповсюджується вимога щодо їх засвідчення апостилем або шляхом консульської легалізації.

Натомість, позиція української сторони полягає у тому, що Договір 1958 року ( 348_008 ) залишається чинним, як це встановлено шляхом обміну дипломатичними нотами у 1994 році. Відповідно до статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року ( 995_118 ) положення Договору 2001 року ( 348_026 ), що стосуються правової допомоги у цивільних справах, мають перевагу над положеннями Договору 1958 року ( 348_008 ) лише у тій мірі, де окремі статті останнього замінюються відповідними новими статтями. Однак положення Договору 1958 року, зміст яких не охоплює Договір 2001 року ( 348_026 ), у відносинах між Україною і Угорською Республікою підлягають застосуванню.

Ураховуючи те, що стаття 14 Договору 1958 року ( 348_008 ) в повному обсязі виконувала лише Українська сторона, вбачається за доцільне у відношенні вимоги до дійсності офіційних документів, виданих компетентними органами Угорської Республіки, застосовувати принцип взаємності, тобто застосовувати звільнення документів від консульської легалізації чи від засвідчення апостилем в рамках, визначених статтею 22 Договору 2001 року ( 348_026 ).

У зв'язку з викладеним на території України від громадян та юридичних осіб Угорської Республіки офіційні документи, видані компетентними державними органами Угорської Республіки і засвідчені гербовими печатками, можуть прийматися українськими органами державної влади з умовою їх засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів ( 995_082 ), 1961 року.

Цей підхід слід застосовувати доти, доки сторони не домовляться про інше.

Заступник Міністра В.В.Лутковська