Тип: Постанова
№ 4/1770-26/181
Дата: 11 лютого 2003 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.02.2003 Справа N 4/1770-26/181
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у складі <...>:
за участю представників ДП "Енергоринок" - Мамонова Д.В., Поліщука О.В., ЗАТ "Інтеграція" - Павлова І.Г., Токаря І.Л., ВАТ "Укртранснафта" - Головача В.В., Гашинського М.М., Чорного Є.О.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") на постанову Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ), встановив:
У квітні 2002 року ДП "Енергоринок" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до закритого акціонерного товариства "Інтеграція" (далі - ЗАТ "Інтеграція") та відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - ВАТ "Укртранснафта") в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" про визнання недійсною угоди (переказового доручення) від 20.09.1999 року N 5 про списання заборгованості за поставлену в оптовий ринок електричної енергії України (далі - ОРЕ) та отриману з цього ринку електричну енергію (далі - Угода).
Позивач вказував, що за умовами Угоди, укладеної між ЗАТ "Інтеграція" державним акціонерним товариством "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (далі - ДАТ "МН "Дружба"), сторони погодили зменшення заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману з ОРЕ електроенергію на суму 2 млн.грн. та передбачили списання розпорядником коштів оптового ринку електроенергії кредиторської і дебіторської заборгованості в межах вказаної суми з наступним повідомленням про це сторін. Правонаступником ДАТ "МН "Дружба" стало ВАТ "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба". Функції розпорядника коштів оптового ринку електроенергії на час підписання Угоди виконувало державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго"), правонаступником якого в частині виконання цих функцій, а також в частині прав і обов'язків, що виникли у процесі купівлі та продажу електроенергії, стало ДП "Енергоринок". Позивач вважав, що Угода не відповідає вимогам закону і просив визнати її недійсної на підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). Обгрунтовувався позов тим що:
Угодою передбачено певні зобов'язання особи, яка її не підписувала - розпорядника коштів оптового ринку електроенергії;
будь-якими іншими договорами також не передбачено здійснення розрахунків між ДП "НЕК "Укренерго" і ЗАТ "Інтеграція" або між ДП "НЕК "Укренерго" і ДАТ "МН "Дружба" в іншій формі, ніж грошова, у тому числі шляхом взаємозаліку;
Угоду укладено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.1997 року N 487 ( 487-97-п ) "Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію", але вимогам цієї постанови Угода не відповідає.
Відповідачі позов не визнавали, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що Угода укладена за формою, погодженою Радою ОРЕ, рішення якої від 22-23.07.1998 року (протокол N 9) затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.08.1998 року N 1036 ( v1036227-98 ). На думку відповідачів, умови Угоди не порушували прав і законних інтересів ДП "НЕК "Укренерго", яке у відносинах сторін Угоди виконувало функції оператора.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05-04.06.200. року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2002 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ) у позові відмовлено з мотивів безпідставності заявлених вимог.
16 січня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ДП "Енергоринок" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/177-26/181 ( v_181600-02 ). Касаційна скарга мотивується порушенням положень статей 8, 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), невідповідністю оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. В обгрунтування мотивів касаційної скарги зроблено посилання на постанову Верховного Суду України від 10.12.2002 року (справа N 3-1387к02) та постанову Вищого господарського суду України від 04.12.2002 року N 4/1129-35/132.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Угода, укладена між ЗАТ "Інтеграція" і ДАТ "МН "Дружба", передбачає проведення взаємозаліку заборгованості, що виникла у зв'язку з їх діяльністю на ОРЕ. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ця Угода не порушує умов Договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року (далі - ДЧОРЕ) та положень Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (далі - ІВКОР).
З цим висновком слід погодитись.
ДЧОРЕ встановлює умови та правила роботи системи ОРЕ, права, обов'язки та відповідальність сторін цього Договору. ІВКОР є додатком до вказаного Договору і визначається як узгоджений порядок, що регулює переказ коштів між членами оптового ринку електроенергії та ОРЕ, а також облік та звітність таких переказів розпорядником коштів оптового ринку електроенергії. ІВКОР не виключає можливості проведення взаємозаліків між членами ОРЕ, про що свідчить пункт 7, у якому визначаються підстави та порядок проведення взаємозаліку. Додаток N 5 до ІВКОР містив форму переказового доручення, яким члени ОРЕ доводили до розпорядника коштів оптового ринку електроенергії узгоджену суму взаємозаліку. Згодом рішенням Ради ОРЕ від 22-23.07.1998 року (протокол N 9), затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.08.1998 року N 1036 ( v1036227-98 ), погоджено форму переказового доручення як угоди про списання заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману електроенергію з ОРЕ, яка введена в дію з серпня 1998 року.
У зв'язку із взаємозаліком ІВКОР визначає функції розпорядника коштів оптового ринку електроенергії, яким на час укладення Угоди було ДП "НЕК "Укренерго", а нині є ДП "Енергоринок" в порядку правонаступництва на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року N 755 ( 755-2000-п ). Зокрема на розпорядника коштів оптового ринку електроенергії покладається отримання та підтвердження взаємозаліків у відповідних формах грошових еквівалентів (підпункт 4.6 пункту 4 ІВКОР), вилучення узгодженої величини взаємозаліку з платежів на користь відповідного кредитора та з платежів до сплати відповідним дебітором (підпункт 7.4 пункту 7 ІВКОР).
Отже суди обгрунтовано дійшли висновку про те, що в укладеній між ЗАТ "Інтеграція" і ДАТ "МН "Дружба" Угоді не передбачено інших зобов'язань розпорядника коштів оптового ринку електроенергії ніж ті, що встановлені ІВКОР.
Не суперечить ця Угода і загальним положенням цивільного законодавства, оскільки відповідно до статті 164 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) виконання зобов'язання, що випливає з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само, якщо третя особа зв'язана з однією з сторін відповідним договором.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого господарського суду України законна і обгрунтована, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" відхилити, а постанову Вищого господарського суду України від 12.11.2002 року N 4/1770-26/181 ( v_181600-02 ) залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.