Про визнання права власності

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2004 Справа N 22/134

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Бур'янової С.С., Семчука В.В.

За участю представників:

позивача - Савченко О.Ю., Лось І.С.,

відповідача - Нечаев С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Компанії "New Sight Investment"

на рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року

у справі N 22/134

за позовом ЗАТ "Д.С. Інвестмент"

до Компанії "New Sight Investment"

за участю третьої особи - ВАТ "Дарниця"

про визнання права власності

за зустрічним позовом Компанії "New Sight Investment"

до ЗАТ "Д.С. Інвестмент"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного суду України від 16.09.2003 року ( n0194700-03 ), постанова Вищого господарського суду України від 13.05.2003 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2002 року у справі N 22/134 за позовом ЗАТ "Д.С. Інвестмент" до Компанії "New Sight Investment" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва за договором від 23.03.2001 року - скасовані, справа N 22/134 направлена на новий розгляд господарському суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року (суддя Кролевець О.А.) позов ЗАТ "Д.С. Інвестмент" до Компанії "New Sight Investment" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва за договором від 23.03.2001 року задоволене, визнано за ЗАТ "Д.С. Інвестмент" право власності на об'єкт незавершеного будівництва - лабораторний корпус N 120, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9. В задоволенні зустрічного позову Компанії "New Sight Investment" до ЗАТ "Д.С. Інвестмент" про визнання недійсним договору від 23.03.2001 року, укладеного між сторонами, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року (судді: Львов Б.Ю., Полянський А.Г., Короленко Г.П.) рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року залишене без змін.

Компанія "New Sight Investment" у поданій касаційній скарзі просить рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року скасувати, в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Д.С. Інвестмент" відмовити, а також задовольнити зустрічний позов, визнавши недійсним укладений між сторонами договір від 23.03.2001 року. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до змісту законодавчих актів, що регулюють набуття та припинення права власності (Конституція України ( 254к/96-ВР ), Цивільний кодекс УРСР ( 1540-06 ), Закон України "Про власність" ( 697-12 ), право власності у особи виникає за наявності обставин, з якими закон пов'язує набуття права власності на майно, а саме: створення спірного майна позивачем; придбання спірного майна за договором купівлі-продажу, міні, дарування або іншої угоди про його відчуження; успадкування майна; інших обставин з якими закон пов'язує набуття права власності.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, визнали за ЗАТ "Д.С. Інвестмент" право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва на підставі договору від 23.03.2001 року укладеного між сторонами.

Разом з тим, встановивши, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються умовами договору від 23.03.2001 року, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не здійснили повного юридичного аналізу зазначених договірних правовідносин, не встановили до якого типу договорів відноситься спірна угода та нормами якого цивільно-правового інституту регулюються спірні відносини, тому висновки, які містяться в оскаржуваних судових актах не ґрунтуються на конкретних матеріально правових нормах.

З огляду на викладене, господарському суду першої інстанції під час розгляду справи необхідно було з'ясувати правову природу спірного договору, наявність необхідних істотних умов для договору даного виду, як то ціна - для договору купівлі-продажу, порядок передачі майна - для договорів міни, дарування, а також перевірити обставини щодо володіння позивачем спірним майном, як його власним і правильно застосувати до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії "New Sight Investment" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року у справі N 22/134 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду м. Києва.