Тип: Постанова
№ 041/11-9/130
Дата: 15 березня 2000 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 041/11-9/130 від 15.03.2000
За позовом ДП компанії (...) до Державної податкової інспекції у Харківському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення, повернення списаних сум податків, санкцій та пені
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву дочірнього підприємства компанії (...) про перевірку рішення (постанови, ухвали) від 19.08.99 арбітражного суду м. Києва області у справі N 11/88
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 20.05.99 позов задоволено частково - рішення податкової інспекції від 04.01.99 N 2-18/2-21485898-248 визнано недійсним в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 4661 грн. 08 коп., з відповідача стягнуто на користь позивача 4973 грн. 52 коп., донарахованого земельного податку та санкцій; відповідача зобов'язано повернути компанії (...) з бюджету 10438 грн. 22 коп. стягнутого земельного податку та санкцій з тих підстав, що загальний розмір земельного податку, що підлягає сплаті, становить 1814,47 грн., виходячи з площі (1187,5 кв. м), яку фактично займає позивач; інкасові доручення щодо стягнення недоїмки та пені виставлені до виконання без наявності рішення керівника ДПІ.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від 19.08.99 рішення суду змінено - в позові відмовлено повністю.
В заяві про перегляд постанови ДП (...) просить її скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі: посилаючись на те, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) при передачі підприємствами, установами, організаціями будівель та споруд іншим підприємствам та організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Але Київське управління виробничо-технологічного ресурсозабезпечення, чиє майно придбала (...), ніколи не мало права користування земельною ділянкою і відповідно не може переходити те право, якого не існувало.
Згідно ст. 15 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) від 03.07.92 (в редакції Закону України від 19.09.96 ( 378/96-ВР ) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
ДП (...), як уже зазначалось, не є і ніколи не була користувачем земельної ділянки, про яку йдеться. Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України ( 561-12 ) право власності або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення земельновпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно із ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України ( 561-12 ) документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право тимчасового користування землею посвідчується договором на тимчасове користування земельною ділянкою, договори оренди. Державний акт ДП (...) не отримувала, договір на тимчасове користування земельною ділянкою з нею не укладався. Дана земельна ділянка ніколи не відводилася ні ДП (...), ні будь-кому іншому, що підтверджується листом Головного управління містобудування та архітектури від 17.09.97 N 09-3772 та листом Київського міського управління земельних ресурсів N 07-42/1847 від 06.05.99. Відсутність відповідних документів на право користування земельною ділянкою визнав головний державний податковий ревізор-інспектор ДПІ у Харківському районі м. Києва (див. останню сторінку акта N 18/2 від 25.12.98).
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила:
за результатами проведеної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати позивачем податку на землю за період з 24.07.97 по 25.12.98 (акт від 25.12.98 N 18/2) податковою інспекцією прийнято рішення від 04.01.99 N 2-18/2-2/485898-248 про застосування до Компанії (...) про застосування фінансових санкцій за несплату податку на землю в сумі 6475,55 грн. Інкасові доручення виставлені відповідачем на суму 16726,21 грн., які були виконані.
Згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу N НА 0712731 від 24.07.97 Продавець продав, а Покупець (ДП (...)) купив державне майно цілісного майнового комплексу Київського управління виробничо-технологічного ресурсозабезпечення, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 4238 кв. м, яка надана в тимчасове користування на підставі постанови ЦК Компартії та Кабінету Міністрів України від 12.01.89 N 15 та рішення Харківської райдержадміністрації м. Києва від 11 квітня 1994 р. N 205 (паспорт земельної ділянки зареєстрований в Київській міській державній адміністрації під N 9017604), проведена інвентаризація, є Технічний звіт по встановленню меж землекористування, який зареєстрований в Київземі 15.03.96, код ділянки 90176005 і занесена до Державного Земельного Кадастру в м. Києві.
Згідно з протоколом інвентаризації майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно, нежитлові будівлі згідно із свідоцтвами про власність від 18.03.97 N 010000197 та N 010000195, наданими Київською міською державною адміністрацією.
Згідно з довідками-характеристиками БТІ від 22.07.97 N 133107-8, N 133103-8 відчужується: нежилий будинок загальною площею 653,3 кв. м, залишкова вартість - 99739,00 грн., нежилий будинок загальною площею 534,2 кв. м, залишкова вартість - 75855 грн. Право власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору (N НА 0712731 від 24.07.97). Цей договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.
У відповідності зі ст. 227 ЦК України ( 1540-06 ) цей договір зареєстровано в Київському міському БТІ, реєстраційний номер в реєстрі N 21-1930.
Вказаний в цьому Договорі об'єкт продано за 338800,00 (триста тридцять вісім тисяч вісімсот гривень), які були сплачені платіжними дорученнями: 04.07.97 N 266 - 25423,40 грн., 18.11.97 й 559 - 100000,00 грн., 28.11.97 N 605 - 213376,60 грн. і були взяті на облік 01/рахунка з 01.09.97 згідно акта інвентаризації.
Таким чином, має місце фактичне використання земельної ділянки загальною площею 4238 кв. м, яка знаходиться в 59 економічній зоні.
Стаття 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) передбачає, що при передачі підприємствами будівель і споруд іншим підприємствам разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться споруди.
Згідно п. 5 рішення N 216 від 10.07.97 Київської міської ради "Про плату за землю в м. Києві" при переході прав на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлею або спорудою.
До матеріалів справи залучена довідка Київського міського управління земельних ресурсів від 05.05.99 за N 07-42/1847, в якій зазначено, що станом на 26.04.99 в базі даних земельного кадастру по вказаній адресі зареєстрована земельна ділянка площею 4237,93 кв. м за Київським управлінням виробничо-технологічного ресурсозабезпечення на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Рішення про відведення згаданої земельної ділянки в користування в управлінні відсутнє.
Ст. 15 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 ( 378/96-ВР ) встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 ( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним.
За таких обставин постанова арбітражного суду м. Києва по даній справі має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
Постанову від 19.08.99 арбітражного суду м. Києва у справі N 11/88 залишити без змін.
Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 3, 2000 р.