Про визнання недійсним договору оренди

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2007 Справа N 8/45-06

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.09.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Овечкіна В.Е.

суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргу Аудиторської фірми "Слауді"

на постанову від 20.03.07 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі N 8/45-06 господарського суду Вінницької області

за позовом Аудиторської фірми "Слауді"

до

- Виконавчого комітету Вінницької міської ради

- Виробничо-комерційного підприємства "Інтер-Агро"

про визнання недійсним договору оренди

у справі взяли участь представники

позивача: Петрушинська Л.С. - директор, Поваляєв О.Б., довір. від 17.04.07

відповідача: Левицька-Корчун В.І. довір. у справі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.10.2006 уточнені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 укладеного відповідачами на підставі рішення міськвиконкому м. Вінниця N 2118 від 28.12.2002 і стягнення збитків задоволені частково. Договір оренди землі визнаний недійсним, оскільки в ньому не передбачені умови збереження землі на підставі ст. 168 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), який набрав чинності з 01.01.2002; не чітко визначені існуючі обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки відносно 3-х осіб. Відсутність в договорі однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним, у стягненні 92862 грн. 36 коп. збитків судом відмовлено (суддя І.Мельник).

Житомирським апеляційним господарським судом постановою від 20.03.2007 рішення місцевого суду скасовано в частині визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. В цій частині прийняте нове рішення - в позові про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Постанова мотивована тим, що встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржувана позивачем угода не порушує прав позивача (колегія суддів Л.Зарудяна, І.Вечірко, А.Ляхевич).

Позивач в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що апеляційний суд в своїй постанові не врахував порушення оскарженим договором охоронюваних законом інтересів підприємства, що передбачено ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ). Укладенням договору оренди від 15.01.2002 позивач позбавлений можливості реалізувати своє законне право на користування земельною ділянкою (ст. 377 ЦК України) ( 435-15 ), зокрема, для обслуговування приміщення N 34, влаштування окремого входу в офіс. Апеляційний суд не взяв до уваги, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2000 позивач став власником квартири N 34 в будинку N 21 по Хмельницькому шосе в м. Вінниця і співвласником прибудинкової території.

Укладаючи договір оренди землі від 15.01.2002 з ТОВ ВКП "Інтер-Агро" виконком порушив вимоги ст. 42 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), оскільки землі прибудинкових територій не можуть передаватися в оренду підприємствам для здійснення господарської діяльності.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) суди попередніх інстанцій не досліджували питання належності частини земельної ділянки, що надана в користування ТОВ ВКП "Інтер-Агро" по договору оренди від 15.01.2002 до земель прибудинкової території.

Відповідно ст. 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) розпоряджатися землями територіальних громад має право виключно місцеві ради, а не їх виконавчі органи. Земельний кодекс України набув чинності з 01.01.2002, договір укладено 15.01.2002, тобто виконком ради укладаючи його перевищив свої повноваження. Судами цим обставинам оцінка не надана і вина виконкому в протиправній поведінці не встановлена. Як наслідок, судами всупереч п. 4 ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) не відшкодована шкода, завдана майну позивача. У судовому засіданні відсутність своєї вини відповідачами не доведена. Судами були порушені вимоги ст. 1166, 1173 ЦК України ( 435-15 ) щодо відшкодування збитків. Не прийнявши рішення по стягненню на користь АФ "Слауді" витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 1000 грн. судом першої інстанції порушені вимоги ст.ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ).

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.

АФ "Слауді" по договору купівлі-продажу від 27.03.2000 придбало квартиру за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 21 кв. 34 загальною площею 68,7 кв. м, про що їй видано реєстраційне посвідчення 29.03.2000.

Рішенням N 1952 від 12.11.2001 виконком Вінницької міської ради надав позивачу дозвіл на реконструкцію придбаної квартири в офіс (арк.12 т.1).

На виконання даного рішення позивач з відповідними органами погодив проект про виділення земельної ділянки для окремого входу в майбутній офіс.

Рішенням N 2418 від 28.12.2001 виконком на підставі рішень виконкому міської ради від 26.03.98 N 394 та від 31.07.98 N 980 про надання дозволу на проектування і реконструкцію магазину та надання земельної ділянки прилеглої до магазину вирішив надати ВКП "Інтер-Агро" земельні ділянки по вул. Хмельницьке шосе, 21 в м. Вінниця площею 0,0155 га (п. 2.1 рішення); площею 0,1999 га (п. 2.2); площею 0,0664 га (п. 2.3).

Розв'язуючи конфліктну ситуацію між позивачем та 2 відповідачем виконком задовольнив протести прокурора:

1) рішенням N 1908 від 13.XI.2003 скасував п. 2.2 рішення N 2418 від 28.12.2001 в частині надання ВКП "Інтер-Агро" земельної ділянки 0,1999 га, в межах якої знаходиться квартира N 34 будинку N 21 по Хмельницькому шосе, яка належить АФ "Слауді";

2) рішенням N 104 від 27.05.2004 скасував рішення виконкому N 1952 від 12.XI.2001 про надання дозволу АФ "Слауді" на реконструкцію квартири N 34, оскільки термін дії дозволу закінчився 01.01.2003.

За позовом ВКП "Інтер-Агро" постановою по справі N 11/350-05 від 31.10.2005 господарський суд Вінницької області визнав протиправним та скасував рішення виконкому Вінницької міськради N 1908 від 13.XI.2003 "Про розгляд протесту прокурора м. Вінниці на рішення виконкому міськради від 28.12.01 N 2418".

Судом першої інстанції зазначено, що сторони не надали суду доказів, що багатоквартирний будинок по вул. Хмельницьке шосе, 21 приватизований громадянами будинку і прибудинкова земельна ділянка передана у власність (користування) об'єднанню власників.

Відповідно спільному наказу Держкомзема, Держжитлокомунгоспа, Держкоммістобудування та ФДМ України від 26.04.1996 N 203/1228 ( z0203-96 ) виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається. Відповідно ст. 42 Закону України ( 2768-14 ) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись в користування об'єднанню власників.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 0,1999 га надана позивачу у відповідності до договору оренди від 15.01.2002 строком на 15 років для комерційних потреб, благоустрою та санітарної очистки не є прибудинковою територією.

З огляду на встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на час розгляду справи позивач не має права на реконструкцію придбаної квартири, зокрема на влаштування окремого входу до офісного приміщення. З огляду на зазначене та те, що позивач взагалі не звертався до виконкому чи до міської ради з заявою про надання йому земельної ділянки по вул. Хмельницьке шосе, 21, апеляційний суд правомірно вказав, що угода відповідачів ніяким чином не порушує права позивача.

Доводи позивача про те, що апеляційний суд в постанові не врахував порушення відповідачами охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів до уваги не приймає. Законні інтереси має будь-який суб'єкт правовідносин, котрий реалізуючі свій інтерес, не може вимагати певної поведінки від інших, доки він не буде ущемлений й правомірність реалізації цього інтересу не буде підтверджена в судовому порядку. У даному випадку судом не підтверджена правомірність реалізації інтересу позивача.

Судом не порушена ст. 377 ЦК України ( 435-15 ) і правомірно не застосована, оскільки вона не регулює порядок надання земельної ділянки у разі придбання квартири в багатоквартирному житловому будинку.

Інші доводи касаційної скарги залишаються поза увагою з тих підстав, що колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спірна угода не порушує права позивача.

Ущемлення його інтересу у даному випадку судом не підтверджено.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Аудиторської фірми "Слауді" залишити без задоволення, а постанову від 20.03.07 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/45-06 господарського суду Вінницької області - без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді Є.Чернов В.Цвігун