Про банкрутство

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2005 Справа N 7/38-21/11

{ Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду N 7/38-21/11 ( v1_11700-06 ) від 18.04.2006 }

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.11.05 відмовлено у порушенні провадження з перегляду )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Удовиченка О.С.

суддів: Панової І.Ю., Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2003 р.

у справі господарського суду N 7/38-21/11 Львівської області

за заявою ДПІ у Личаківському районі м. Львова

до ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат"

про банкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат":

Сидорович Р.М., Федоришин А.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.01.2002 р. за заявою ДПІ у Личаківському районі м. Львова з грошовими вимогами в розмірі 426 387,00 грн. порушено провадження у справі N 7/38-21/11 про банкрутство ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат".

Оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Львівський м'ясокомбінат" опубліковано 16.02.2002 р. в газеті "Урядовий кур'єр" N 32.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.03.2002 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якого вимоги ініціюючого кредитора ДПІ у Личаківському районі м. Львова включено до реєстру в сумі 285 543,58 грн. Відхилено вимоги у частині включення суми 140 844,02 грн. нарахованого земельного податку.

5 травня 2003 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулася до господарського суду Львівської області з заявою про збільшення кредиторських вимог на суму 1 029 495,97 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01-02.07.2003 р. (суддя Білоус Б.О.) заявлені грошові вимоги ДПІ у Личаківському районі в сумі 1 029 495,97 грн. визнано такими, що не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Вимоги ДПІ у Личаківському районі м. Львова у сумі 569 356,28 грн. визнано поточними, такими, що виникли після порушення справи про банкрутство.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кредитор, заявляючи вимогу про визнання його вимог в сумі 1 029 495,97 грн. включає у таку грошову вимогу і заявлену при поданні заяви про порушення справи про банкрутство вимогу у розмірі 426 387,00 грн. та нараховує пеню у розмірі 33 752,69 грн. під час дії мораторію. Суд також зазначив, що вимоги заявника у розмірі 569 356,28 грн. є поточними.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою від 01-02.07.2003 р., ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулася з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2003 р. (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Львівської області від 01-02.07.2003 р. залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2003 р., посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) визначено такі категорії кредиторів:

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) усі конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Конкурсні кредитори, які заявляють додаткові вимоги до боржника, що з тих чи інших підстав не були враховані в першій заяві про визнання грошових вимог, повинні звернутися до господарського суду з відповідною заявою протягом встановленого вищезазначеною статтею строку.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулася до господарського суду з заявою про збільшення грошових вимог 5 травня 2003 р. майже через 1 рік і 3 міс. після опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, чим порушено встановлений статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) строк для заявлення грошових вимог.

Грошові зобов'язання, які виникають безпосередньо в процедурі банкрутства, є поточними вимогами в силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, судами обох інстанцій правомірно не включено до реєстру вимог кредиторів заявлені ДПІ у Личаківському районі м. Львова грошові вимоги в сумі 1 029 495,97 грн. та віднесено вимоги в сумі 569 356.28 грн. до категорії поточних вимог.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2003 р. у справі N 7/38-21/11 залишити без змін.

Головуючий О.С.Удовиченко

Судді І.Ю.Панова О.В.Яценко