Про визнання недійсною постанови Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 25.08.99 N 2-п/тк "Про припинення недобросовісної конкуренції і накладення штрафу"

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.99 Справа N 7/68

( Додатково див. Постанову ВАСУ N 04-1/1-10/26 ( v0_26800-00 ) від 22.02.2000 )

Суддя Вищого арбітражного суду України (...), розглянувши матеріали справи за позовом дочірнього підприємства "Бурда-Україна" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсною постанови від 25.08.99 N 2-п/тк, встановив:

Дочірнє підприємство "Бурда-Україна" (далі - позивач) звернулося до суду з позовними вимогами про визнання недійсною постанови Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 25.08.99 N 2-п/тк "Про припинення недобросовісної конкуренції і накладення штрафу", мотивуючи свої вимоги тим, що оспорювана постанова винесена без достатніх підстав, оскільки відповідачем не доведено скоєння позивачем правопорушень, передбачених ст. ст. 11, 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (далі - Закон).

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та доповнив, просить визнати оспорювану постанову повністю недійсною, оскільки вона винесена Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з перевищенням наданих їй повноважень.

Відповідач - Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ) позов не визнав, у відзиві та доповненні до нього проти позову заперечує, вважає доведеним факт вчинення позивачем порушень антимонопольного законодавства. Крім того, відповідач вважає, що оспорювана постанова винесена відповідно до компетенції та в межах повноважень, наданих Тимчасовій адміністративній колегії АМКУ.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову, викладені у відзиві.

Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, а також оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Тимчасовою адміністративною колегією АМКУ 25.08.99 р. була винесена постанова N 2-п/тк, згідно якої дії позивача щодо спонукання ДП "Преса" безпосередньо до надання переваг у вигляді розповсюдження в рекламних цілях журналу "Woman" з анкетою серед сформованого кола передплатників журналу конкурента, без достатніх на те підстав визнані порушенням антимонопольного законодавства (ст. 11 Закону ( 236/96-ВР ) у вигляді схилення постачальника до дискримінації покупця, а дії позивача щодо врахування під час здійснення підприємницької діяльності без дозволу ЗАТ "Видавництво "Бліц-Інформ" адресної бази передплатників журналу "Наталі", що становить комерційну таємницю конкурента, у вигляді розповсюдження рекламного номера журналу "Woman" з анкетою цілеспрямовано серед передплатників журналу "Наталі", який видається конкурентом, визнані порушенням антимонопольного законодавства (ст. 19 Закону) у вигляді неправомірного використання комерційної таємниці. Одночасно визнано недоведеним вчинення позивачем порушення, передбаченого ст. 18 Закону (схилення до розголошення комерційної таємниці).

За вчинення кожного з порушень на позивача було накладено штраф у розмірі 3400 грн., а також зобов'язано в подальшому утримуватись від недобросовісної конкуренції.

Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (ст. 1 Закону) конкуренція визначається, як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Одночасно ст. 11 вказаного Закону визначено, що схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

В оспорюваній постанові відповідач визначив ДП "Преса" в якості постачальника, а позивача та ЗАТ "Бліц-Інформ" - в якості покупців, що конкурують на відповідному ринку.

Разом з тим, вказане твердження суд вважає недоведеним, оскільки Тимчасовою адміністративною колегією АМКУ під час розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства належним чином не досліджені договірні відносини між позивачем і УОПЗ "Укрпошта" (договір від 20.10.97 р. N 286/II) та між ЗАТ "Видавництво "Бліц-Інформ" і УОПЗ "Укрпошта" (договір від 20.10.97 р. N 145/1) з приводу розповсюдження періодичних видань (правонаступником УОПЗ "Укрпошта" по обох договорах є ДП "Преса"). Встановлено, що договір від 20.10.97 р. N 286/II між позивачем та УОПЗ "Укрпошта" під час розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства витребуваний і досліджений не був. В той же час аналіз прав та обов'язків сторін за вказаними договорами свідчить про те, що в зазначених договірних відносинах позивач і ЗАТ "Бліц-Інформ" стосовно ДП "Преса" виступають постачальниками, а не покупцями.

За таких обставин висновок про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 11 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) суд вважає передчасним та необгрунтованим.

Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону ( 236/96-ВР ), неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Згідно ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) під комерційною таємницею підприємства розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становить комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником підприємства.

В оспорюваній постанові відповідач визнав недоведеним вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), а саме - схилення позивачем ДП "Преса" до розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю ЗАТ "Видавництво "Бліц-Інформ".

Разом з тим, матеріали справи N 40-7/12.98-С про порушення антимонопольного законодавства не містять доказів самостійного неправомірного здобуття позивачем відомостей, що становлять комерційну таємницю ЗАТ "Видавництво "Бліц-Інформ". Суду зазначені докази відповідачем також не надані.

За таких обставин висновки оспорюваної постанови щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), не обгрунтовані відповідними доказами, а вчинення позивачем протиправних дій не доведено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Структура органів АМКУ та їх повноваження визначені Законом України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ).

Згідно ст. 6 зазначеного Закону ( 3659-12 ) систему органів АМКУ складають Антимонопольний комітет та його територіальні відділення. При цьому Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.

Тимчасові адміністративні колегії, згідно ст. 9 Закону "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) утворюються Головою АМКУ для розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства, а відповідно до ст. 14 цього Закону - для розгляду окремих зазначених справ.

Законом України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (ст. 7 Закону) встановлено, що правові засади захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Відповідно до вимог Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються АМКУ та його територіальними відділеннями (ст. 27 Закону), які приймають рішення про визнання факту недобросовісної конкуренції у справах про недобросовісну конкуренцію (ст. 30 Закону) та накладають на осіб, винних у недобросовісній конкуренції, штрафи (ст. 21 Закону). Зазначений закон не містить повноважень Тимчасових адміністративних колегій АМКУ щодо прийняття рішень про визнання факту недобросовісної конкуренції та її припинення. Не передбачені такі повноваження Тимчасових адміністративних колегій АМКУ і нормами Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ).

За таких обставин Тимчасова адміністративна колегія АМКУ не мала повноважень щодо прийняття рішення по справі N 40-7/12.98-С, в зв'язку з чим оспорювану постанову слід визнати недійсною.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. ст. 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ), суд ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійною постанову Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 25.08.99 р. N 2-п/тк "Про припинення недобросовісної конкуренції і накладення штрафу".

Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь дочірнього підприємства "Бурда-Україна" 85 грн. витрат по сплаті державного мита.

Видати наказ.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 2000 р.