Про визнання недійсною постанови Комітету N 2-П/ТК від 25.08.99 р.

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.02.2000 Справа N 04-1/1-10/26

( Додатково див. Рішення ВАСУ N 7/68 ( v7_68800-99 ) від 07.12.99 )

За позовом Дочірнього підприємства "Бурда-Україна" (надалі - Підприємство)

до Комітету Про визнання недійсною постанови Комітету N 2-П/ТК від 25.08.99 р.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) про перевірку рішення (постанови, ухвали) судової колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України у справі N 7/68 ( v7_68800-99 )

Рішенням судової колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 07.12.99 р. ( v7_68800-99 ) задоволено позовні вимоги. Визнано недійсною постанову Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 25.08.99 р. N 2-П/ТК "Про припинення недобросовісної конкуренції і накладання штрафу".

З прийнятим рішенням судової колегії не згоден відповідач, вважаючи, що Підприємство є конкурентом ЗАТ "Видавництво "Бліц-Інформ" (надалі - Видавництво). За згодою підприємства "Преса" здійснив розповсюдження схожого за тематикою журналу, що надало можливість Підприємству провести конкретну цільову рекламну акцію, оскільки кожен із номерів журналу "Women" поширювався безкоштовно серед читачів - передплатників журналу "Наталі", тобто була досягнута комерційна ціль по розповсюдженню без додаткових витрат на рекламну компанію серед необмеженого кола споживачів вказаного журналу.

За таких обставин Підприємство отримало перевагу перед Видавництвом, скориставшись вже сформованим колом передплатників журналу конкурента, сплативши тільки за розсилку журналу "Women".

Крім того, Підприємство, не повідомивши Видавництво та не одержавши згоду від нього, використало відомості, що становлять комерційну таємницю видавництва, а саме адресну базу передплатників журналу "Наталі", порушивши порядок доступу до цих відомостей, який був визначений керівництвом Видавництва у відповідності з вимогами ст. 38 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ), але вказаних обставин суд не врахував.

Не взято до уваги, що у відповідності з Законами України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ), "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України є органом, який створюється Антимонопольним комітетом України для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства, в т.ч. про захист від недобросовісної конкуренції.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, розглянувши матеріали арбітражної справи, заяву про перевірку рішення в порядку нагляду, встановила, що Тимчасовою адміністративною колегією Комітету 25.08.99 р. була винесена постанова N 2-П/ТК. Вказаною постановою дії Підприємства щодо спонукання ДП "Преса" безпосередньо до надання переваг у вигляді розповсюдження в рекламних цілях журналу "Women" з анкетою серед сформованого кола передплатників журналу конкурента без достатніх на те підстав було визнано порушенням антимонопольного законодавства у вигляді схилення постачальника до дискримінації покупця. Дії Підприємства щодо здійснення підприємницької діяльності щодо отримання адресної бази передплатників журналу "Наталі", що становить комерційну таємницю Видавництва, який є конкурентом. Комітетом кваліфіковано, як порушення законодавства у зв'язку з розповсюдженням рекламного номера журналу "Women" з анкетою цілеспрямовано направлення серед передплатників журналу "Наталі", який видається конкурентом, а тому вони визнані порушенням антимонопольного законодавства у вигляді неправомірного використання комерційної таємниці. В постанові вказано про недоведення вчинення позивачем порушень щодо схилення до розголошення комерційної таємниці. За вчинення кожного з порушень до Підприємства застосовано штраф у розмірі 3400 грн., а також зобов'язання в подальшому утримуватись від недобросовісної конкуренції.

Приймаючи рішення, судова колегія по розгляду господарських спорів врахувала, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) недобросовісною конкуренцією у підприємницькій діяльності визначається змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулювати виробництво товарів, які потрібні споживачу.

У відповідності зі ст. 1, 11 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, а схилення постачальника до дискримінації покупця є його спонукання конкурентом безпосередньо або через посередника до надання постачальником конкуренту певних переваг перед покупцем без достатніх на то підстав.

В оскаржений постанові Комітет визначив ДП "Преса", яка є правонаступником УОПЗ "Укрпошта", в якості постачальника, а Підприємство та Видавництво в якості покупців, що конкурують на відповідному ринку.

Суд підставно прийшов до висновку, що Тимчасовою адміністративною колегією Комітету під час розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства належним чином не досліджено договірні відносини між Підприємством і УОПЗ "Укрпошта", та між Видавництвом і УОПЗ "Укрпошта" з приводу розповсюдження періодичних видань.

Як вбачається з договору N 286/II між Підприємством і ДП "Преса" права та обов'язки сторін у зазначеному договорі визначені як постачальника, а не покупця, а тому Комітет безпідставно застосував статтю 11 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), оскільки невірно застосовано поняття суб'єктності.

В оскарженій постанові Комітет визнав недоведеним вчинення Підприємством правопорушення, передбаченого ст. 18 вказаного Закону ( 236/96-ВР ), а саме схилення ДП "Преса" до розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю Видавництва.

Суд врахував, що згідно зі ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) комерційною таємницею підприємств є відомості, які пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником. Із матеріалів справи не вбачається, що Підприємство отримало інформацію про осіб, які підписали журнал "Наталі".

В матеріалах справи не міститься доказів самостійного неправомірного здобуття позивачем відомостей, що становлять комерційну таємницю Видавництва.

За таких обставин, висновки в оскарженій постанові щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), не знайшли свого підтвердження, а тому суд зробив висновок про відсутність обгрунтувань щодо вчинення позивачем протиправних дій.

Арбітражним судом при прийнятті рішення було враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, які передбачені Конституцією чи законами України.

Структура органів Антимонопольного комітету України та їх повноваження визначені Законом України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ).

Згідно вказаного Закону ( 3659-12 ) Антимонопольний комітет та його територіальні відділення розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства.

Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) передбачають, що правові засади захисту від недобросовісної конкуренції визначаються відповідним законом. Ст.ст. 21, 27, 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає, що справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями. Зазначений Закон не містить повноважень Тимчасових адміністративних колегій Антимонопольного комітету України щодо прийняття рішень про визнання факту недобросовісної конкуренції та її припинення. Не передбачено такі повноваження Тимчасових адміністративних колегій Антимонопольного комітету України і нормами Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), а тому суд підставно зробив висновок, що постанова Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України N 2-П/ТК "Про припинення недобросовісної конкуренції і накладання штрафу" не відповідає діючому антимонопольному законодавству, в зв'язку з чим вона була визнана недійсною.

У зв'язку з викладеним та керуючись ст. 96, 106-108 АПК ( 1798-12 ) України судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:

Залишити без змін рішення судової колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 07.12.99 р. по справі N 7/68 ( v7_68800-99 ), а заяву відповідача без задоволення.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 2000 р.