Про визнання недійсними договорів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2005 Справа 7/10

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф., розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у м. Миколаєві на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2004 р. у справі господарського суду Миколаївської області за позовом ДПІ у м. Миколаєві до ТОВ "Інтерфірма" АППБ "Аваль" про визнання недійсними договорів, в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Домніцький О.П. (дов. від 24.01.2005 N 872/9/10-016), ТОВ "Інтерфірма" - не з'явились, АППБ "Аваль - Гул Є.О. (дов. від 17.01.2005 ВВТ N 701226), ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 04.04.2003 господарського суду Миколаївської області в задоволенні позову про визнання недійсним договорів застави від 09.11.2001 N 11155 та від 13.11.2001 N 11286 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що докази, надані на підтвердження того, що дії генерального директора ТОВ "Інтерфірма" носять умисел, спрямований на ухилення від сплати податків, не взято до уваги судом, оскільки на час укладання оспорюваних угод за заявою позивача рухоме майно і майнові права ТОВ "Інтерфірма" зняті з реєстрації Державного реєстру застав рухомого майна. Оспорювані угоди укладались з метою забезпечити зобов'язання по кредитному договору від 09.11.2001 N 010/08-11/099, в тому числі за рахунок отриманих коштів частково погашались податкові зобов'язання ТОВ "Інтерфірма".

Постановою від 05.07.2004 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 04.04.2003 господарського суду Миколаївської області залишено без змін з посиланням на те, що за результатами перевірки, затвердженої начальником ВДСБЕЗ ММУ УМВС Миколаївської області постановою від 24.03.2004 р. в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Інтерфірма" відмовлено по п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) із-за відсутності в їх діях складу злочину.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Миколаєві звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом порушено ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ), ст.ст. 48, 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

АППБ "Аваль" подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за умовами договорів застави N 11155 від 09.11.2001 та N 11286 від 13.11.2001, укладених між АППБ "Аваль" та ТОВ МП "Інтерфірма", останнє (позичальник-заставодавець) взяло на себе зобов'язання передати АППБ "Аваль" (кредитору-заставодержателю), в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань кредитного договору N 010/08-11/099 від 09.11.2001 р. по поверненню наданих коштів в сумі 500000 грн. зі сплатою 30% річних в строк до 09.11.2002 р., нежитлові приміщення на 3-му поверсі, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянська, 3, загальною площею 407 кв. м вартістю 500000 грн. та рухоме майно 7 автомобілів марки ASIA MOTORS Tour вартістю 500000 грн.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги той факт, що 04.01.2003 р. ДПІ у м. Миколаєві звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсними вказаних вище договорів застави на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

В процесі розгляду справи ДПІ у м. Миколаєві подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила визнати вказані договори застави недійсними лише за ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому вказані договори застави були свідомо укладені в порушення норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (далі Закон N 2181-III).

Судовими інстанціями не враховано вказані уточнення до первинного позову та розглянуто справу з посиланням як на ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) із зазначенням про відсутність повноважень ДПІ на звернення з таким позовом, так і на ст. 49 ЦК УРСР.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові інстанції, приймаючи рішення про визнання договорів недійсними на підставі ст.ст. 48 та 49 ЦК України ( 1540-06 ), одночасно не врахували, що застосування до спірних правовідносин вимог вказаних норм права є неправомірним, оскільки зазначені статті передбачають різні підстави та наслідки визнання угод недійсними, та застосування кожної з вказаної статті породжує різні правові наслідки відповідальності суб'єктів господарювання за допущені порушення діючого законодавства.

Попередніми судовими інстанціями не було взято до уваги, що відповідно до пунктів 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 р. N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції обгрунтував прийняте рішення з посланням лише на відсутність в діях посадових осіб ТОВ "Інтерфірма" складу злочинів за постановою від 24.03.2004 р., якою в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "Інтерфірма" відмовлено по п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ).

В той же час, судовими інстанціями належно не досліджено питання про перебування майна ТОВ "Інтерфірма" у податковій заставі та дотримання при цьому ДПІ Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 28.08.01 N 338 ( z0857-01 ), оскільки спірні договори укладено в період набуття чинності Законом N 2181-III ( 2181-14 ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при визнанні угоди недійсною судові інстанції повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, а тому угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, оскільки вказаних вимог закону не було дотримано, рішення і постанова місцевої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Отже, з врахуванням того, що з'ясування вказаних обставин в силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що винесені у справі рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

В оскаржуваних в касаційному порядку рішенні та постанові господарських судів не знайшло відображення дослідження господарськими судами попередніх інстанцій зазначених обставин.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 04.04.2003 господарського суду Миколаївської області та постанову від 05.07.2004 Одеського апеляційного господарського суду у справі N 7/10 скасувати.

Справу направити до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.