Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2004 Справа N 9/225-03-7037

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу Троїцького радгоспу Рабкоопу

на постанову від 13.01.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі N 9/225-03-7037

господарського суду Одеської області

за позовом Троїцького радгоспу Рабкоопу

до Троїцької сільської ради Біляєвського району Одеської області

про стягнення 50672,64 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Пірогова С.А. - голова

від відповідача: у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 31.10.2003 р. господарського суду Одеської області (суддя Бакланова Н.В.) задоволено позов Троїцького радгоспу Рабкоопу до Троїцької сільської ради про стягнення 50672,64 грн. збитків - неотриманих доходів, завданих позивачу внаслідок неправомірного надання відповідачем чистини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, в оренду третім особам.

Задовольняючи позов, суд встановив, що позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача завдано шкоду, яка згідно ст. ст. 440, 453 ЦК УРСР ( 1540-06 ) підлягає відшкодуванню у сумі 50672,64 грн., виходячи зі ставок орендної плати за землю, яка була надана відповідачем третім особам.

Постановою від 13.01.2004 р. Одеського апеляційного господарського суду (колегія у складі: Воронюка О.Л. - головуючого, Єрмілова Г.А., Лашина В.В.) рішення суду першої інстанції було скасовано, а у задоволені позову відмовлено за недоведеністю позивачем розміру неодержаних доходів та причинного зв'язку між правопорушенням і заподіяною шкодою.

Ухвалою від 19.04.2004 р. за касаційною скаргою позивача Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження у справі.

У касаційній скарзі заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції, як невідповідної вимогам матеріального і процесуального права, та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення представника скаржника, що підтримав доводи, наведені у матеріалах справи, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановлено, що правові наслідки укладання договорів оренди землі з суб'єктами підприємницької діяльності завдано шкоду позивачу, яка підлягає відшкодуванню згідно ст. ст. 440, 453 ЦК УРСР ( 1540-06 ) як організації-землекористувачу, який користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного землекористування N 248 виданого позивачу 27.04.1999 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав шкоду заподіяну позивачу на підставі неодержаних доходів від орендної плати торгової площі, наданої неправомірно третім особам в оренду відповідачем, які не сплачували орендну плату на підставі договорів.

Наведений висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам земельного законодавства.

Встановивши право позивача на постійне землекористування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції не керувався ст. 8 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р. ( 561-12 ) та ст. ст. 4, 21 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ), які визначають орендодавців земель, що належать до комунальної власності та платників орендної плати, зокрема: у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За відсутністю у позивача права на одержання орендної плати за земельну ділянку відповідно земельного законодавства, орендна плата за землю не може застосовуватися при розрахунку збитків у вигляді доходів не одержаних землекористувачем.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову, по суті правильно визначив недоведеність позивачем неотриманих доходів, які не засновані на праві їх отримання за законодавством.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2004 р. у справі N 9/225-03-7037 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.