Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2005 Справа N 6/60

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, касаційну скаргу ТОВ "Слов'яни-плюс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року

у справі N 6/60

за позовом ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії

до відповідача - 1 ТОВ "Слов'яни-плюс",

відповідача - 2 ПП "Кедр-Центр",

відповідача - 3 ТОВ "Легіон"

про стягнення 223184,24 дол. США, що складає 1184572,67 грн.

та зустрічним позовом ТОВ "Слов'яни-плюс"

до ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії (далі - Банк)

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача за первісним позовом Ануфрієв В.А., Ковтуненко Р.О.,

відповідача - 1 Охінченко Н.В.,

відповідача - 2 не з'явились,

відповідача - 3 Кучанська Л.В,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2004 року у справі N 6/60 (суддя Баранець О.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; задоволено зустрічний позов та визнано недійсним договір застави від 21.03.2002 року, укладений між Банком та ТОВ "Слов'яни-плюс"; стягнуто з Банку на користь ТОВ "Слов'яни-плюс" судові витрати; скасовано заходи до забезпечення первісного позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року (судді: Ясир Л.О., Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2004 року скасоване; первісний позов задоволено повністю: звернуто стягнення на майно застави - цілісний майновий комплекс, що складається з об'єктів нерухомості та технологічного обладнання, розташований в с. Вільховецькому, Гайворонського району Кіровоградської області на користь Банку, на загальну суму боргу, що забезпечується заставою, а саме - 223184,24 дол. США, що за курсом Національного Банку України складає 1184572,67 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Слов'яни-плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року у справі N 6/60 скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2004 року в даній справі залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 63 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), ст.ст. 4, 60 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), що призвело до прийняття незаконної постанови суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідачів за первісним позовом, які просили задовольнити касаційну скаргу, представників позивача за первісним позовом, які проти доводів касаційної скарги заперечували, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 N 4 від 25.12.92 N 13 ( v0013700-92 ), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, в забезпечення виконання умов кредитного договору N 35 від 20.03.2002 року, укладеного між ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" та ПП "Кедр-Центр" на підставі договору застави від 21.03.2002 року ТОВ "Слов'яни-плюс", як майновий поручитель, надало належне йому на праві власності майно в заставу позивачу за первісним позовом. Від імені ТОВ "Слов'яни-плюс" вказаний договір застави підписав генеральний директор ТОВ "Слов'яни-плюс" Ч.Л.В., який діяв на підставі статуту підприємства та протоколу N 15 загальних зборів засновників товариства від 19.03.2002 року.

Господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) досліджено, що відповідно до п.п. 12.1, 12.9 - 12.12 статуту ТОВ "Слов'яни-плюс", перереєстрованого 16.05.2000 року Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, вищим органом товариства є збори його учасників. До виключної компетенції зборів віднесене розпорядження всім майном товариства, включаючи й фінанси. Голова товариства має право розпоряджатися всім майном підприємства, в межах, визначених зборами. При цьому, згідно п. 12.2 статуту ТОВ "Слов'яни-плюс" збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Водночас, пунктом 4.1 Установчого договору ТОВ "Слов'яни-плюс" встановлено, що для початкового фінансування діяльності товариства сторони домовилися створити статутний фонд в розмірі 7400 грн., в таких розмірах: Ч.Л.В. - 60% - 4400 грн.; К.В.В. - 40% - 2960 грн.

В той же час, як свідчить наявний в матеріалах справи висновок експерта N 383 від 28.05.2003 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС в Кіровоградській області, підписи від імені К.В.В. в графах "К.В.В." протоколу N 15 зборів засновників ТОВ "Слов'яни-плюс" від 19.03.2002 року виконані не К.В.В., а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Згідно вимог ч. 1 ст. 63 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), угода укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки, від імені К.В.В. протокол N 15 зборів засновників ТОВ "Слов'яни-плюс" від 19.03.2002 року підписано іншою особою, К.В.В., як засновник, що володіє 40% статутного фонду товариства, не приймав участі у зборах засновників ТОВ "Слов'яни-плюс" 19.03.2002 року. Відтак, збори засновників товариства від 19.03.2002 року, на яких вирішувалось питання про передачу в заставу цілісного майнового комплексу ТОВ "Слов'яни-плюс", є неповноважними.

Водночас, оскільки рішення про передачу майна в заставу прийнято неповноважними зборами засновників ТОВ "Слов'яни-плюс", господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що Ч.Л.В. не мав права одноособово розпоряджатися майном товариства без згоди повноважних загальних зборів засновників товариства, а відтак, договір застави, укладений між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Слов'яни-плюс" від 21.03.2002 року від імені ТОВ "Слов'яни-плюс" підписаний не уповноваженою особою.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вказаний договір застави в подальшому його сторонами не схвалювався.

За таких обставин, договір застави, укладений між позивачем та ТОВ "Слов'яни-плюс" від 21.03.2002 року місцевим господарським судом правомірно визнаний недійсним на підставі ст. 63 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), який діяв на дату укладення договору.

Всебічно і повно дослідивши обставини справи відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" (зі змінами та доповненнями), встановивши факт укладення договору застави неповноважною особою, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов ТОВ "Слов'яни-плюс" про визнання договору застави від 21.03.2002 року недійсним.

Викладене свідчить про те, що господарським судом першої інстанції надано вірну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права, а в свою чергу апеляційний господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права щодо наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Слов'яни-плюс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року у справі N 6/60 скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2004 року у даній справі залишити без змін.