Тип: Постанова
№ 6/218
Дата: 28 липня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 6/218
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову від 04.03.2004 р. Запорізького апеляційного господарського суду
та на рішення від 20.10.2003 р.
у справі N 6/218
господарського суду Запорізької області
за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя
до 1. ПП Дзукоєва В.К., 2. ПП Цуканової О.В.
про визнання недійсним договору та стягнення 51800 грн.
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача 1: Тіунов С.М., дов.
від відповідача 2: у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП Дзукоєва В.К. та ПП Цуканової О.В. про визнання укладеного між відповідачами договору N 2/02 від 01.02.2002 недійсним згідно ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) та стягнення з ПП Дзукоєва В.К. всього одержаного за договором, а саме суми 51800 грн.
Позов було мотивовано тим, що зазначений договір було укладено на виконання авіаційно-хімічних робіт літаком АН-2 за відсутністю у ПП Дзукоєва В.К., який є власником літака, ліцензії на виконання таких робіт, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ).
Приватний підприємець Дзукоєв В.К. позов не визнав, пославшись на додаткову угоду N 1 від 20.06.2003 до оспорюваного договору, згідно якої він є посередником між замовником - ПП Цукановою О.В. та виконавцем авіаційно-хімічних робіт - ВАТ "Універсал-Авіа", з яким у ПП Дзукоєва В.К. було укладено договір оренди повітряного судна N 15 від 12.01.2002 та договір на виконання авіаційних робіт N 2 від 27.02.2002.
Рішенням від 20.10.2003 господарського суду Запорізької області (суддя Мисюра Л.С.) було відмовлено у задоволенні позову з мотивів усунення сторонами недоліків, які могли потягнути визнання договору недійсним, шляхом внесення змін до договору.
Постановою від 04.03.2004 Запорізький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі Кагітіної Л.П. - головуючого, Кричмаржевського В.А., Юхименко О.В.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 26.05.2004 Вищий господарський суд України за касаційною скаргою позивача порушив касаційне провадження у справі.
У касаційній скарзі заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позовних вимог, оскільки судами було неправильно застосовано ст.ст. 48, 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М, пояснення представника відповідача, що підтримав викладені у справі доводи, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що між відповідачами у справі було укладено договір N 2/02 від 01.02.2002 на виконання авіаційно-хімічних робіт літаком АН-2.
Позов про визнання зазначеного договору недійсним було заявлено ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя з мотивів його укладення з порушенням норм чинного законодавства, оскільки згідно п. 45 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) та ст. 4 Повітряного кодексу України ( 3167-12 ) такий вид діяльності як виконання авіаційно-хімічних робіт підлягає ліцензуванню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що спірна угода може бути визнана недійсною лише на майбутнє, а сторони угоди ліквідували в установленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним шляхом внесення змін до спірного договору додатковою угодою до спірного договору N 1 від 20.06.2003.
Поняття угоди визначено ст. 41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) як дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Тобто виходячи з предмету позову, при розгляді справи перш за все слід встановити правову природу спірного договору, характер прав та обов'язків сторін за цим договором, а також їх відповідність нормам чинного законодавства.
Також підлягала встановленню правова природа додаткової угоди N 1 від 20.06.2003 стосовно внесених нею змін до спірного договору та правомірності заміни зобов'язання, виходячи з припису ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та змісту спірного у справі договору.
У рішенні та постанові у справі відсутні висновки судів щодо зазначених обставин, що свідчить про їх недослідження.
За відсутністю встановлення вказаних обставин висновки судів щодо можливості припинення спірного договору лише на майбутнє, а також ліквідування сторонами порушень не можна визнати такими, що здійснені з врахуванням усіх обставин справи та правильним застосуванням законодавства, зважаючи також на те, що у рішенні та постанові відсутні посилання на відповідні норми законодавства в цій частині висновків, що свідчить недотримання судами вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ).
Крім того, суди на підставі договору оренди літака АН-2 N 15 від 12.01.2002 та договору на виконання авіаційних робіт N 2 від 27.02.2002, укладених між ПП Дзукоєвим В.К. та ВАТ "Універсал-Авіа", дійшли висновку про те, що авіаційно-хімічні роботи виконало ВАТ "Універсал-Авіа", а ПП Дзукоєв В.К. виконував лише функції посередника між виконавцем робіт та їх замовником.
Вказаний висновок також не можна визнати таким, що ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх фактичних обставин, оскільки судами не було досліджено правову природу зазначених договорів та їх зв'язок зі спірним у справі договором, а також не було встановлено обставини виконання зобов'язань за спірним у справі договором та фактичного виконавця авіаційно-хімічних робіт саме за спірним договором, зважаючи на те, що цей договір було укладено 01.02.2002, а додаткову угоду до цього договору - 20.06.2003. Разом з тим, судами не було вирішено питання про те, чи стосуються спірні у справі відносини прав та обов'язків ВАТ "Універсал-Авіа".
З огляду на таке доводи позивача про укладення договору N 2/02 від 01.02.2002 за відсутністю у ПП Дзукоєва В.К. ліцензії на роботи, які були предметом договору, не отримали належної правової оцінки всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення та постанови у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, та правильного законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2003 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.03.2004 у справі N 6/218 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.