Про відшкодування за забруднення довкілля та інші екологічні збитки

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2005 Справа N 14/5004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: - Козир Т.П. - головуючого, Семчука В.В., Чабана В.В., за участю представників позивача - Тація М.М., начальника, Шпичка А.О. дов. від 02.01.2005 року N 01-17-03 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22 березня 2005 року у справі за позовом інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького до ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" про відшкодування за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2003 року інспекція по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" про стягнення санкцій за забруднення та інші екологічні збитки.

Посилаючись на невиконання відповідачем правил благоустрою в частині обов'язку знищувати бур'яни і скошувати траву висотою більше 10 см, просив на підставі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) і рішень Хмельницької міської ради стягнути з відповідача санкції на суму 1530 гривень, а саме: 850 гривень за ненадання посадовими особами відповідача інформації, необхідної для складання протоколів про адмінправопорушення і 680 гривень за забур'яненість із розрахунку 0,4 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за 1 кв. метр забур'яненої землі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2004 року в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22 березня 2005 року рішення суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі інспекція по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 13, 16, 66, 140, 142, 143, 144 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 9, 11, 14, 16, 17, 21, 172, 319 і 509 ЦК України ( 435-15 ), ст.49 ГК України ( 436-15 ) ст.ст. 24, 25, 26 п. 6, 31, 32, 44, ст. 30 п. 7, ст. 33 п. 1 "а" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), ст.ст. 1, 2, 3 п. "і", 5, 9 п. "з", 10 п. "е", 15 п. "а, ї", 16 абз. 2, 19 п. 2 "є" та ост. абз., 34, 35, 51 абз. 1, 67-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), ст.ст. 1, 6 Закону України "Про рослинний світ" ( 591-14 ), ст.ст. 1, 12, 20, 35, 56 Закону України "Про охорону земель" ( 962-15 ), ст.ст. 65, 66, 96, 211 п. "г" ЗК України ( 2768-14 ), наказу Держкомітету України по житлово-комунальному господарству N 70 ( z0301-94 ) від 29 липня 1994 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року N 173 ( z0379-96 ) і додатку N 1 ДБН А.3.1 - 293 С.7.

Фактично твердження касаційної скарги зводяться до оцінки доказів і наполяганні на правомірності застосування санкцій до відповідача.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути касаційну скаргу у відсутність представників відповідача.

Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 7 серпня 2003 року інженер позивача склав протокол N 33-к про забур'яненість площі 200 кв. метрів з вини відповідача.

Розрахунок шкоди за забур'яненість виконано виходячи з витрат на облаштування 1 кв. метра території міста, затверджених рішенням Хмельницької міської ради від 26 грудня 2000 року N 27.

Судом встановлено, що зазначене рішення стосується грошової оцінки земель з метою нарахування ставок земельного податку і жодним чином не пов'язане з предметом спору.

Згідно п.п. "г" ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) до компетенції виконавчих органів місцевих рад віднесено визначення в установленому порядку нормативів і розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів, які відповідно до ст. 44 цього Закону встановлюються на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Відповідно до ст. 20 цього ж Закону ( 1264-12 ) відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, покладається на спеціально уповноважений орган державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, яким є державна екологічна інспекція.

За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про необгрунтованість посилань позивача на ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) як на підставу позову.

Враховуючи, що позивач не навів інших норм закону, на підставі яких підлягають стягненню санкції в зазначеному розмірі, суд обгрунтовано відмовив в позові.

Твердження касаційної скарги про порушення названих в ній законів надумані, голослівні і не підтверджені обставинами справи, оскільки згідно ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними порушеннями, та відповідальність за них.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22 березня 2005 року - без зміни.