Про стягнення збитків

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2006 Справа N 12/48-9/195

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Черкащенка М.М. - головуючого, Рибака В.В., Грека Б.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року

у справі господарського суду Запорізької області

за позовом

- ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат"

до

- ЗАТ "Запорізький завод важкого кранобудування"

3-тя особа - ДП Українсько-американське спільне підприємство "Влада-Промтекс"

про стягнення збитків

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився

- відповідача: Бережна Т.В., Камінер В.М., Бондарев І.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2003 року ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" про стягнення 37320,50 грн. збитків у зв'язку з поставкою крану неналежної якості, 374091,27 грн. вартості матеріалів на проведення ремонтно-відновлювальних робіт, 495720,00 грн. вартості виконаних робіт по капітальному ремонту крану та судових витрат.

Під час розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, якою ціна позову зменшена до 1136363,96 грн.

У лютому 2004 року до господарського суду звернулось ДП Українсько-американське спільне підприємство "Влада-Промтекс" із заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору і просило стягнути на свою користь штраф в сумі 477666,56 грн. за поставку продукції неналежної якості в розмірі 20% її вартості відповідно до п. 59 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та судові витрати, а також збитки, які будуть понесені ним для захисту прав і інтересів в розмірі 50000,00 грн. і в сумі 163000,00 грн., які будуть понесені для захисту прав і інтересів ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат".

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою Верховного суду України від 22.03.2005, судові акти попередніх судових інстанцій, якими позовні вимоги були задоволені - скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Судова колегія Верховного суду України зазначила, що суду необхідно з'ясувати питання перебігу строку позовної давності, всебічно та повно встановити всі обставини справи, зокрема, в чому полягає порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, розмір збитків та їх обґрунтування, дослідити наявність вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними збитками.

Дослідивши всі обставини справи, суд господарського суду Запорізької області рішенням від 29.07.2005 року у задоволенні позовних вимог позивачу - ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ДП Українсько-американське спільне підприємство "Влада-Промтекс" - відмовив.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційні скарги ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" та ДП Українсько-американського спільного підприємства "Влада-Промтекс" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2001 р. між Позивачем та 3-ю особою укладено договір постачання N 108-900-01, за умовами якого 3- я особа (Постачальник) зобов'язалась поставити Позивачу кран козловий, електричний, грейферний ККЛ-30, вантажопідйомністю 30 тонн із режимом роботи А6 у діапазоні робочих температур від -45 гр. С до +40 гр. С з російським сертифікатом відповідності і повним комплектом технічної документації та креслень.

В обов'язок Постачальника входило також забезпечення монтажу продукції силами фахівців заводу виготовлювача.

Позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти й оплатити продукцію по встановленій у договорі ціні.

На виконання вищевказаних зобов'язань 3-я особа 15.06.2001 уклала у м. Запоріжжі з Відповідачем договір N 05/89, відповідно до якого Відповідач зобов'язався поставити 3-й особі кран козловий електричний спеціальний ККЛ-30 УХЛ1.

Пунктом 3.1. Договору N 05/89 було обумовлено, що якість продукції, яка поставляється, підтверджується документом на поставку (ТУ) і сертифікатом якості.

Роботи по виготовленню крану були виконані і продукція була прийнята представником 3-ї особи 28.03.2002, згідно акту приймання-передачі робіт (а.с.39 т.1, а.с.41, т.2).

Кран був поставлений Позивачу у квітні 2002 і встановлений на Біржі хлистів заводу підготовки дерев'яної сировини ВАТ "Целюлозно-картонний комбінат" відкритим акціонерним товариством "Усть-Ілімский механічний завод" відповідно до правил і інструкцій заводу виготовлювача, згідно з актом про якість монтажу від 29.10.2002 (а.с.60, т.2), актом прийому-здачі (а.с.45, т.1), актом проведення технічного огляду козлового крану ККЛ-30, УХЛ1, заводський N 80/1, виготовленого ЗАТ "Запорізький завод важкого кранобудування" від 29.10.2002 укладеного комісією за участю інспектора Братського відділу Управління Іркутського округу Держтехнагляду.

Падіння крану відбулося 30.04.2003 року.

Згідно з актом експертизи від 12.11.2003 (а.с.56-57, т.2) у крані відбулося руйнування шарнірних кріплень ходових візків до опор моста при вітрових навантаженнях нижче за вказаних в технічній документації. За відомостями представників позивача, відповідача і 3-ї особи, причиною падіння крану стали вітрові навантаження на металеві конструкції крану, що зафіксовано у протоколі від 13.05.2003 (а.с.62-64, т.2).

За своєю правовою природою договори N 108-900-01 від.07.06.2001 між Позивачем та 3-ю особою та N 05/89 від 15.06.2001 між третьою особою і відповідачем є договорами поставки. Правовідносини сторін щодо поставки крану регулювалися нормами глави 23 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Відповідно до вимог ст. 248 ЦК УРСР ( 1540-06 ) якість продукції повинна відповідати стандартам, технічним умовам чи зразкам.

Статтею 252 ЦК УРСР ( 1540-06 ) передбачалося, що договори поставки укладаються та виконуються згідно із Положенням про поставки N 888, яке діє на підставі Постанови Верховної Ради України N 1545 ( 1545-12 ) від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР". Пунктами 41; 42; 59; 74 встановлена можливість притягнення до відповідальності за виготовлення товару неналежної якості саме заводу-виготовлювача.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки протоколом від 13.05.2003 не зазначено конкретних причин аварії, ні параметрів вітрових навантажень; рекламаційний акт від 22.05.2003 складений в односторонньому порядку та не містить посилань на обставини, які покладені в обгрунтування зроблених в пункті 15 цього Акту висновків, то вони не можуть вважатись доказами неналежної якості виготовленої відповідачем продукції.

Виготовлення крану здійснювалось у відповідності з проектною документацією, отриманою від третьої особи на підставі додаткової угоди N 1 від 16.08.2001 до договору N 05/89 від 15.06.2001. Рецензування отриманої документації не входило до кола зобов'язань відповідача за договором N 05/89 від 15.06.2001. Після відвантаження крану, проектна документація була повернута третій особі, згідно акта від 28.08.2002.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що з боку позивача та третьої особи не доведений факт наявності вини Відповідача у виготовленні та поставці продукції не належної якості і, що падіння крану відбулось внаслідок його експлуатації з перевищенням гранично допустимого вітрового навантаження, які передбачені умовами договору N 05/89 від 15.06.2001 і технічною документацією.

Крім того, у договорі N 05/89 від 15.06.2001 відповідач зобов'язався поставити продукцію у відповідності з оформленим опитувальним листом, що містить усі необхідні дані для проектування та виготовлення, технічними умовами ТУ У00110728.001 та технічними параметрами затвердженими ВАТ "ЦКК" від 15.05.2001 (п. 1 договору в редакції додаткової угоди від 16.10.2001).

Згідно технічних параметрів на розробку та виготовлення консольно-козлового крану ККЛ-30, кран повинен відповідати вимогам ТУ У 00110728.001 та вимогам третього вітрового району у зоні встановлення крану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на вказану продукцію є сертифікат відповідності, виданий органом сертифікації Російської Федерації (а.с.42-43, т.1), в якому зазначено, що якість товару відповідає стандартам, ТУ У 00110728.001-97 та додатковим умовам контракту.

Як зазначалось вище, виготовлення крану здійснювалось у відповідності з проектною документацією, отриманою від третьої особи на підставі додаткової угоди N 1 від 16.08.2001 до договору N 05/89 від 15.06.2001. Рецензування отриманої документації не входило до кола зобов'язань відповідача за договором N 05/89 від 15.06.2001.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що товар (кран козловий електричний спеціальний ККЛ-30 УХЛ1) відповідає технічним умовам на розробку та виготовлення даного виду товару, підтверджується сертифікатом якості, ДСТу, має паспорт, який було передано третій особі. У паспорті вказані технічні характеристики поставленого крану.

За таких обставин, як третій особі так і позивачу, при отриманні (прийманні) крану разом з паспортом, було достовірно відомо про його якість.

Згідно ст. 248 ЦК УРСР ( 1540-06 ), в разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається стандартом, затвердженими технічними умовами чи зразком, покупець зобов'язаний відмовитися від прийняття і оплати продукції.

Якщо третя особа чи позивач вважали, що продукція не відповідає вимогам по якості, то останні повинні були відмовитись від прийняття товару одразу, згідно зазначеної статті Кодексу ( 1540-06 ), як їм стало відомо.

Як встановлено судовими інстанціями, позивач приступив до монтажу крану та прийняв його в експлуатацію без жодних заперечень.

Відповідно до вказівок, зазначених в Постанові Верховного суду України від 22.03.2005 ( n0103700-05 ), суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем і третьою особою скороченого строку позовної давності стосовно збитків та штрафів, пов'язаних з постачанням (на думку позивача і 3-ї особи) неякісної продукції.

З дійснення відповідачем дій, спрямованих на визнання боргу, судами не встановлено, а тому посилання скаржника на такі доводи судова колегія вважає не обґрунтованими.

Згідно частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року у справі N 12/48-9/195 залишити без змін.

Головуючий М.Черкащенко

Судді: В.Рибак Б.Грек