Про прийняття додаткової угоди в редакції позивача

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2007 Справа N 2-2/14530-2006

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ходаківська І.П.

суддів: Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

За участю представників сторін:

позивача - Шляєв І.В. дов. N 74 від 01.01.2007

відповідача - Коломаченко Г.П. дов. N 10/7 від 11.01.2007

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця"

у справі господарського суду Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р.

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт"

про прийняття додаткової угоди в редакції позивача

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2007 N 02-12.2/154 у зв'язку з відпусткою судді Першикова Е.В. змінено склад колегії у справі N 2-2/14530-2006 і утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В., ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовом про внесення змін в умови договору, в якому просило прийняти в редакції залізниці спірні пункти додаткової угоди від 10.5.2006 N ПР/М/НЮдч-Д2 до договору від 13.04.2004 N ПР/МД-4м/1-04/НЮ-3877дч, укладеного між державним підприємством "Придніпровська залізниця" і державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт", про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Феодосія Придніпровської залізниці.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 року (суддя Толпиго В.І.) позов задоволено. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на дослідженні обставин по кожному спірному пункту протоколу розбіжностей, на підставі чого пункти 6.3, 6.6, 6.9, 7.1 протоколу розбіжностей додатку N 1 до договору N ПР/МД-4м/1-04/ню від 13.04.2004 прийнято в редакції Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року (судді Плут В.М., Гонтар В.І., Горошко Н.П.) рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова ґрунтується на тому, що зміни в чинний договір можуть бути внесені лише за згодою сторін, а зміна умов договору за рішенням суду допускається тільки у зв'язку з істотною зміною обставин та у виняткових випадках, що передбачено ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

У касаційній скарзі державне підприємство "Придніпровська залізниця" посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, і просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши рішення господарського суду Автономної Республіки Крим без змін. Позивач посилається на те, що апеляційний суд не розглядав докази сторін щодо конкретних пунктів протоколу розбіжностей до додаткової угоди, чим припустив неповноту дослідження обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" проти доводів касаційної скарги заперечує, аналізує кожний пункт протоколу розбіжностей, вважає Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які в своїх поясненнях підтвердили, що апеляційна інстанція не розглядала пункти протоколу розбіжностей по суті, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, а також доводи заперечень на касаційну скаргу, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем істотно порушуються умови договору N ПР/МД-4м/1-04/ПЮ, що було б підставою зміни договору на вимогу позивача, а також не доведено існування обставин, які є необхідними для зміни договору за рішенням суду, а саме у разі істотного порушення договору іншою стороною; у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, і тому судова колегія не вбачила підстав для розгляду по суті суперечки між сторонами стосовно змісту спірних пунктів додаткової угоди.

Проте, з такими мотивами скасування рішення господарського суду погодитись не можна, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, між позивачем та відповідачем був укладений договір від 13.04.2004 року N ПР/МД-4м/1-04/НЮ-3877дч "Про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Феодосія Придніпровської залізниці". У зв'язку з необхідністю змінити умови договору позивач направив відповідачеві додаткову угоду до договору. При розгляді даної додаткової угоди виникли розбіжності по абз. 2 п. 6.3., п. 6.6., абз. 2, 3 п. 6.9., п. 7.1. угоди по додатку N 1 до договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що сторони не заперечували проти внесення змін до Договору від 13.04.2004 року, частково ці розбіжності узгодили між собою, спір виник у результаті розбіжностей щодо тексту змін, які сторони пропонували внести в Договір, які вони не узгодили і передали на розгляд суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (яка є загальною нормою права) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак, окрім Господарського ( 436-15 ) та Цивільного кодексів ( 435-15 ) є спеціальне законодавство, яке регулює відносини, пов'язані із залізничними перевезеннями, зокрема, стаття 21 Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) встановлює, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України ( 457-98-п ) та укладеними на його основі договорами.

Пункт 77 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457 ( 457-98-п ), встановлює, що договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваженою начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під'їзна колія. Порядок урегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення, зміни та розірвання цих договорів, визначається згідно із законодавством.

У пункті 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (розділ 12 Правил перевезень вантажів) ( z0875-00 ), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000. N 644 ( z0861-00 ), зареєстрованому у Міністерстві юстиції 24.11.2000 за N 875/5096, передбачено порядок врегулювання розбіжностей, які виникають при укладанні договору: якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці; залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці; розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду.

Такий порядок поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

З наведеного вбачається, що зазначеною спеціальною нормою не встановлено обмежень щодо можливості внесення змін в чинні договори.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо можливості внесення змін до Договору від 13.04.2004 шляхом прийняття додаткової угоди та, дослідивши матеріали справи і надавши їм правову оцінку, постановив рішення по суті заявлених позовних вимог.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, що передбачено ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачила підстав для розгляду по суті суперечки між сторонами стосовно змісту пунктів 6.3, 6.6, 6.9, 7.1 Додаткової угоди до договору і дійшла висновку про те, що "Придніпровська залізниця" належним чином не довела наявність правових підстав для зміни умов договору.

Однак, такий висновок є передчасним, винесеним всупереч вимогам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки у відповідності із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, - постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 43, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року скасувати та справу направити в Севастопольський апеляційний господарський суд.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Т.Данилова Г.Савенко