Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2004 Справа N 4/4362-10/424

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плахотнюк С.О. (головуючий), Панченко Н.П., Рибака В.В.,

розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ТОВ "Лаура"

на постанову від 22.03.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі N 4/4362-10/424

господарського суду Львівської області

за позовом Львівського МКП "Львівводоканал"

до ТОВ "Лаура"

про стягнення 5017,73 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

позивача - Кінасевич В.Л. (дов. від 01.11.03), Гуковський П.В. (дов. від 01.11.03),

відповідача - Петлевич С.С. (дов. від 30.03.04),

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" в листопаді 2003 р. звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаура" про стягнення з відповідача на користь позивача 4152,60 грн. додаткової плати за скид стічних вод з порушенням вимог Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова та стягнення з відповідача в доход міського бюджету 865,13 грн. за скид понаднормативних забруднень згідно з п. 4.2 "Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. N 37 ( z0402-02 ).

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.12.2003 р. у справі N 4/4362-10/424 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Лаура" на користь Львівського МКП "Львівводоканал" 4152,60 грн. внаслідок перевищення норм якісних показників стічних вод; стягнуто з ТОВ "Лаура" на користь міського бюджету 865,13 грн. за склад понаднормативних забруднень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2004 р. рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2003 р. у справі N 4/4362-10/424 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що обставини справи свідчать про наявність факту порушення відповідачем умов договору N 303052 від 18.07.2002 р., укладеного між сторонами у справі на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, та нормативно-правових актів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаура" у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2003 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2004 р. у справі N 4/4362-10/424 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні представник скаржника просить скасувати зазначені судові рішення та постанову, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що оскаржувані рішення і постанова прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 161, 209 ЦК України ( 1540-06 ) (1963 р.), ст.ст. 526, 614 діючого ЦК України та "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" ( z0403-02 ) від 19.02.2002 р., затверджених Держбудом України.

Скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій і посилається на те, що 18.07.2002 р. між ТзОВ "Лаура" та ЛМКП "Львівводоканал" укладено договір N 33052 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (а.с.7-8). Даний договір укладений на підставі Правил приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів ( z0403-02 ), затверджених Держбудом України, від 19.02.2002 р.

Згідно з даними Правилами ( z0403-02 ) рішенням Львівського міськвиконкому від 18.09.2002 р. N 292 затверджено Місцеві Правила.

Як правилами ( z0403-02 ), затвердженими Держбудом України, так і Місцевими Правилами, передбачені права і обов'язки водоканалу та абонента.

Відповідно до підпунктів 3.2.3, 3.2.5, 3.2.6 водоканалу надано право, зокрема, здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають підприємства, проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем та складати акти за результатами цих обстежень, здійснювати раптовий (в будь-який час доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб, проводити хімічний аналіз проб стічних вод підприємств, робити офіційні висновки про відповідність фактичних концентрацій забруднювальних речовин стічних вод до допустимих.

Одночасно на підприємство (абонента) покладено відповідні обов'язки, а також захищено його права.

Загальнодержавними ( z0403-02 ) та Місцевими правилами передбачено можливість захисту своїх прав абонентами. Таким є право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом, та оскаржувати їх. (п. 2.3 Правил Держбуду України та п. 3.4.3 Місцевих правил).

Відповідно до п. 7.2.10 хімічний аналіз проби стічних вод поділяється на головний, контрольний і арбітражний.

Контрольний аналіз проби - це аналіз, який може бути використаний підприємством для перевірки результатів головного аналізу, який проведений Контролюючою службою. (п. 7.2.17 Місцевих правил).

Отже загальнодержавними та Місцевими правилами передбачено обв'язок для водоканалу відбирати проби в присутності представників підприємства. Скаржник зауважує, що з тексту акта N 920 від 10.05.2003 р. випливає, що він складений у відсутності представників підприємства. Скаржник вважає, що це зроблено завідомо з наміром позбавити підприємство можливості захистити свої права. Представником Львівводоканалу проби відбирались у вихідний день, суботу, коли на підприємстві відсутні представники адміністрації.

Скаржник посилається на те, що його пояснення судом першої інстанції просто не прийняті до уваги, а судом апеляційної інстанції його пояснення про порушення порядку відбору проб, оскільки він був проведений у відсутності представника підприємства, відхилені з огляду на те, що Львівводоканалом проведено раптовий, непогоджений з підприємством заздалегідь відбір проби, у відсутності представника товариства, а тому контрольний аналіз для абонента не відбирався і що це відповідає вимогам місцевих правил.

На думку скаржника судом апеляційної інстанції дано неправильне тлумачення п. 3.2.5 Місцевих правил, оскільки право Львіводоканалу проводити раптовий (в будь який час доби) непогоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб, не означає право проводити його у відсутності представника підприємства і у вихідний день. Цей пункт Місцевих правил лише дозволяє водоканалу не узгоджувати заздалегідь відбір проб в будь який час протягом доби, але відбір проб має проводитись з участю представника підприємства.

Скаржник не погоджується з тим, що судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги його пояснення про те, що каналізаційною системою самовільно і незаконно користується ПП "Мієр", забруднюючи стічні води і скидаючи їх в контрольні колодязі ТзОВ "Лаура" і посилається на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2003 р. ПП "Мієр" зобов'язано звільнити займані на першому поверсі будівлі, де на другому і третьому поверхах розташоване ТзОВ "Лаура".

ПП "Мієр" веде господарську діяльність, яка передбачає скид власних стічних вод.

Згідно з довідкою ЛМКП "Львівводоканал" від 24.02.2004 р. ПП "Мієр" внесено до переліку підприємств, як такі, що лімітуються на предмет скиду стічних вод у міську каналізацію (а.с. 138).

Згідно з довідкою ВАТ "Жидачівський ЦПК" виробництво картону, гофрокартону передбачає утворення і скид стічних вод на очисні споруди промислових стоків (а.с. 136).

Скаржник не погоджується з тим, що суд апеляційної інстанції у постанові посилаючись на стандарт ГОСТ 7376-89 "Картон гофрований" не прийняв до уваги довідку Державного управління екології та природних ресурсів щодо забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності ПП "Мієр", і зауважує, що стандарт - застарілий, п'ятнадцятирічної давності, суперечить вищенаведеним даним спеціалізованих підприємств і установ (а.с.137).

Скаржник не погоджується з висновком господарського суду у рішенні про те, що ПП "Мієр" є орендарем приміщення у будівлі, що належить ТОВ "Лаура", яке і повинно нести відповідальність за викид стічних вод ПП "Мієр".

Скаржник просить врахувати. що судами попередніх інстанцій не спростовані його доводи про те, що в момент відбору проб стічних вод, враховуючи постанову СЕС Залізничного р-ну від 17.02.2003 р., Підприємство не експлуатувало дільницю мокрої обробки швейних виробів і таким чином не впливало на якісні показники стічних вод. Цей факт підтверджений актами Залізничної СЕС м. Львова від 24.02., 14.03., 20.03., 15.05., 03.06.2003 р.

Скаржник посилається на те, що рішення господарського суду Львівської області прийнято з порушенням ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ).

В касаційній скарзі зазначено, що при розгляді Льівівським апеляційним господарським судом аналогічної справи постановою від 14-21.10.2003 р. у позові ЛМКП "Львівводоканал" відмовлено з огляду на те, що проби стічних вод відбирались без участі представника ТзОВ "Лаура", проби стічних вод для контрольного аналізу Підприємству не передавались, а тому Акт про відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився хімічний аналіз стічних вод, не може служити належним доказом про скидання Підприємством у комунальну каналізацію стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин (а.с. 51-53).

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій не дано повної оцінки доказів для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв'язку з чим не повністю з'ясовані обставини справи, зокрема щодо додержання позивачем встановленого порядку відбору проб стічних вод 10.05.2003 р., про який складено акт N 920 (а.с.9) щодо експлуатації відповідачем дільниці мокрої обробки швейних виробів у спірний період, відносно утворення в процесі виробничої діяльності ПП "Мієр" забруднюючих речовин, їх скид в контрольні колодязі ТОВ "Лаура".

Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Лаура" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2004 р. у справі N 4/4362-10/424 господарського суду Львівської області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2004 р. та рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2003 р. у справі N 4/4362-10/424 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.