Тип: Постанова
№ 04-1/11-23/53
Дата: 07 лютого 2000 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ Постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2000 Справа N 04-1/11-23/53
vd20000207 vn04-1/11-23/53
Про безпідставне звернення стягнення на майно за податкову заборгованість
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, розглянувши заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про перевірку в порядку нагляду постанови арбітражного суду м. Києва від 11.10.1999 р. у справі N 22/141 за позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання рішення недійсним, встановила:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 24 червня 1999 р., залишеним без зміни постановою першого заступника голови суду К. від 11.10.1999 р., позов задоволене, визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва N 118 від 27 травня 1999 р. з тих мотивів, що дебіторської заборгованості позивача перед ВКК "А..." на момент винесення спірного рішення не існувало, і тому звернення стягнення на майно позивача за податкову заборгованість ВКК "А..." безпідставне.
Не погоджуючись з арбітражними судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить їх скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам, яка полягає в тому, що "Л..." - експериментальний завод неправомірно передав позивачу право вимоги боргу до ВКК "А...", СП "К..." не розрахувалось з ВКК "А..." за одержану продукцію. Відповідно, стягнення на дебіторську заборгованість звернене правомірно.
Перевіривши метаріали справи, судова колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України ( 1540-06 ) за договором поруки в разі невиконання зобов'язання поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Статтею 193 ЦК України ( 1540-06 ) встановлено, що поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначе ну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Згідно з п. 6 Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" ( v0204500-96 ) вексель - розрахунковий документ.
Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва N 118 від 27 травня 1999 р. з СП "К..." стягнено до бюджету дебіторську заборгованість перед ВКК "А..." у розмірі 361322 грн. 60 коп. на підставі акта перевірки від 29 квітня 1999 р., яким встановлено, що СП "К..." одержало від ВКК "А..." лікеро-горілчану продукцію на суму 807692 грн. 70 коп. і не розрахувалось за неї грошовими коштами.
Як видно з договору поручительства N 6-4 від 10 листопада 1999 р., позивач виступив поручителем за ВКК "А.." перед "Л..." (експериментальним заводом) по договору купівлі-продажу N 20-к від 2 лютого 1999 р. на суму в межах до 800000 гривень.
Матеріалами справи встановлено, що за поставлений "Л..." (експериментальним заводом) ВКК "А..." спирт на суму 754582 грн. 36 коп. розрахувалось СП "К..." векселем N 3219830457, виданим 15 лютого 1999 р. ТОВ "С...". Таким чином, СП "К..." набуло права кредитора ВКК "А..." за цією угодою. На підставі договору N 5-Т від 14 лютого 1999 р. ВКК "А..." поставило позивачу лікеро-горілчану продукцію на суму 722665 грн. 20 коп. Вартість цієї продукції було враховано при взаєморозрахунках і станом на 7 травня 1999 р. дебіторської заборгованості позивача перед ВКК "А..." не було, що підтверджується актом звірки (а. с. 11).
Враховуючи, що розрахунки відбулися у безготівковій формі - векселем, договір поручительства та виконання всіх зобов'язань по ньому відповідають вимогам закону, на момент винесення спірного рішення дебіторської заборгованості позивача перед ВКК "А..." не існувало, судова колегія приходить до висновку, що рішення відповідачем прийняте безпідставно, а арбітражні судові рішення відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, отже, підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення арбітражного суду м. Києва від 24 червня 1999 р. та постанову від 11 жовтня 1999 р. - без зміни.
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 42 (278), 19 - 25 жовтня 2000 р.