Щодо правомірності проведення взаємозаліку заборгованості при виконанні експортно-імпортних контрактів (якими передбачено здійснення розрахунків в іноземній валюті) резидентом України у галузі зовнішньоекономічної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

27.03.2000 N 21-33-60

Щодо правомірності проведення взаємозаліку заборгованості при виконанні експортно-імпортних контрактів (якими передбачено здійснення розрахунків в іноземній валюті) резидентом України у галузі зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до листа ДПА України від 23 лютого 2001 року N 1172/5/22-2316 щодо правомірності проведення взаємозаліку заборгованості при виконанні експортного та імпортного контрактів (якими передбачено здійснення розрахунків в іноземній валюті) резидентом України у галузі зовнішньоекономічної діяльності Міністерство юстиції України ПОВІДОМЛЯЄ:

Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 217 ЦК ( 1540-06 ) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Разом з цим пунктом 4 статті 218 ЦК ( 1540-06 ) передбачено недопустимість зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначити форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Крім того, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, визначені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).

Відповідно до статті 4 цього Закону ( 185/94-ВР ) порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним, курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ), не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Враховуючи наведене, вважаємо, що застосування статті 217 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) можливе у разі, якщо інше не передбачено законами.

Щодо питань, пов'язаних з валютним регулюванням, то спеціальними законодавчими актами є Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) та Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які обов'язково повинні застосовуватися в зовнішньоекономічній діяльності, у тому числі при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ) роз'яснення Вищого арбітражного суду є обов'язковими для суддів і учасників господарських правовідносин, що застосовують законодавство, з якого дано таке роз'яснення.

Заступник Міністра М.І.Хандурін

"Вісник податкової служби України", N 9, березень, 2003 р.