Про визнання недійсним договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2007 Справа N 32/78пд

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.04.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді: Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., Стратієнко Л.В. за участю повноважних представників: позивача - Дедіщевої В.І. відповідачів - Цимбалюка О.В. розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс"

на рішення (ухвалу ) та постанову від 27 листопада 2006 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору N 10-07/01 від 10.07.2001 р., посилаючись на те, що спірний договір не відповідає приписам законодавства, зокрема, вимогам ст.ст. 153, 332, 334 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), тому відповідно до вимог ст. 48 Цивільного кодексу УРСР його необхідно визнати недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10 серпня 2006 року в позові відмовлено.

Постановою апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановлено визнати недійсним договір N 10-07/01 від 10.07.2001 року.

У касаційній скарзі ТОВ "АРМ-Сервіс" просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі, встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачем та ЗАТ "Деконський гіпс" був укладений договір N 10-07/01 від 10.07.01 р. (надалі Договір), згідно з яким замовник (ЗАТ "Деконський гіпс") доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання виконати вскришні роботи, пов'язані з здобуттям та транспортуванням гіпсового каменю відповідно доданої проектно-кошторисної документації на умовах, які обговорені цим договором, а заказник (ЗАТ "Деконський гіпс") зобов'язується прийняти цю роботу та провести її оплату (п.1).

Відповідно до п.1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" воно створено шляхом реорганізації (перетворення) та є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "Деконський гіпс", зареєстрованого виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 03.07.01 р. та внесеного до реєстру за N 1213.

Враховуючи вищевикладене, належним позивачем по справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас", м. Соледар, Донецька область.

Відповідно до додаткової угоди від 10.07.01 р. до договору N 10-07/01 від 10.07.01 р., п.1.1. договору викладений у наступній редакції: замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, провести вскришні роботи, роботи, пов'язані з здобуттям гіпсового каменю, транспортуванням вантажу на умовах, зазначених цим договором, а заказник зобов'язується прийняти цю роботу (послуги) та провести її оплату.

Згідно п.п.1, 2, 3 додаткової угоди від 03.09.02 р. до договору N 10-07/01 від 10.07.01 р. визначене наступне: вважати договір N 10/07-01 від 10.07.01 р. договором про надання послуг по проведенню вскришних робіт, робіт, пов'язаних з здобуттям гіпсового каменю, транспортуванням вантажу на умовах, зазначених цим договором.

Під вскришними роботами розуміти послугу по завантаженню вскришних пород (ґрунту) екскаватором виконавця, транспортування автотранспортом виконавця, а також розвантаження та зачистки бульдозером ґрунту на кар'єрах заказника.

Під роботами, які пов'язані з здобуттям гіпсового каменю розуміти послугу по завантаженню екскаватором, який належить ЗАТ "Деконський гіпс" гіпсового каменю на кар'єрах заказника, транспортування, автотранспортом гіпсового каменю до місця складування визначеного заказником як усно так і у письмовій формі.

Приймаючи постанову, апеляційна інстанція дійшла висновку, що предмет договору N 10-07/01 від 10.07.2001 р. за своєю сутністю містить в собі елементи договору підряду й елементи договору про надання послуг зі здійснення перевезення вантажу. Тому враховуючи, що спірний договір включає ознаки договору про надання послуг із здійснення перевезення вантажу, є необхідною наявність у виконавця за цим договором ліцензії з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, чинної на момент укладання спірного договору.

У разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, визнається недійсним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду про відмову в позові та прийняв нове рішення про визнання спірного договору недійсним.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки приймаючи постанову, апеляційний господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що відповідно до "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" ( z1259-03 ), розроблених відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) та інших нормативних актів, Ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом і отримали ліцензію на цей вид господарської діяльності (п.1.3).

Пунктом 1.5 зазначених умов ( z1259-03 ) визначено, що не підлягає ліцензуванню діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах одного виробничого об'єкта (технологічні перевезення).

Зазначені вимоги закону апеляційний господарський суд з достовірністю не з'ясував і не перевірив та належної правової оцінки вказаному не дав.

При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ті обставини, що за загальним правилом ст. 60 ЦК УРСР ( 1540-06 ) угода не може бути визнана повністю недійсною, якщо не відповідають законові лише окремі її частини і обставини справи свідчать про те, що угода була б укладена і без включення до неї недійсної її частини.

Окрім того в порушення вимог ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд прийняв до розгляду вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 59 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладання.

Проте, згідно ч.2 зазначеної статті угода може бути визнана недійсною і на майбутнє.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати договір недійсним з моменту його вчинення.

Проте, всупереч зазначених вимог закону, апеляційний господарський суд прийняв рішення не зазначивши в постанові момент з якого угода вважається недійсною, що визнати законним і обґрунтованим не можна.

Враховуючи наведене, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, суд вважає, що місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам і прийшов до обґрунтованого висновку, що спірний договір є договором про надання послуг для якого на час укладення діючим законодавством не були встановлені істотні умови, але ця угода є такою, що не суперечить діючому на той час законодавству, тому правильно відмовив позивачу в позові про визнання договору недійсним, у зв'язку з чим рішення господарського суду необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу, а рішення господарського суду Донецької області від 10 серпня 2006 року залишити без змін.

Головуючий суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М. Стратієнко Л.В.