Про визнання права власності на адміністративне приміщення

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.03.2002 Справа N 2/43

Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у складі <...>:

за участю представників: Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України - Косаня В.Л., Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування" - Лукашевича А.Г., товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛАКС" - Литвина А.М., Серпутько Г.М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛАКС" на постанову Вищого арбітражного суду України від 27.10.2000 р. у справі N 2/43 за позовом Військового прокурора Північного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу Головного управління військової торгівлі ЗС України до ТОВ "Фірма "ЛАКС" про визнання недійсним договору застави та на постанову Вищого арбітражного суду України від 02.04.2001 р. по справі N 1/221 за позовом ТОВ "Фірма "ЛАКС" до Військторгу N 293 КУ ВТ ЗС України про визнання права власності на адміністративне приміщення, ВСТАНОВИВ:

У травні 2000 р. Військовий прокурор Північного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу Головного управління військової торгівлі ЗС України звернувся до Вищого арбітражного суду України з позовом про визнання недійсним договору застави N 1 від 20 травня 1997 р. щодо споруди, яка розташована за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 54, укладеного між Військторгом N 293 КУ ВТ ЗС України та ТОВ "Фірма "ЛАКС", та про повернення спірної будівлі Міністерству оборони України. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що:

- Військторг N 293 на момент укладення оспорюваного договору був позбавлений статусу юридичної особи;

- предметом застави є державне майно, що передано у заставу без погодження з органом, уповноваженим здійснювати управління майном;

- не додержано обов'язкової нотаріальної форми договору та довіреності;

- договір укладено не уповноваженою особою;

- не досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору.

ТОВ "Фірма "ЛАКС" позов не визнала з таких мотивів:

- на момент укладення договору Військторг N 293 був юридичною особою;

- договір укладено начальником Військторгу N 293 - особою, уповноваженою на вчинення такої дії Київським управлінням військової торгівлі МО України;

- рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 07.08.97 р. по справі N 1/221 за ТОВ "Фірма "ЛАКС" визнано право власності на спірне приміщення, що обумовлює дійсність договору і усуває потребу його нотаріального посвідчення.

Судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління військової торгівлі". Третя особа підтримала заявлені прокурором вимоги.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 15.05.2000 р. по справі N 2/43 позов задоволено, договір застави визнано недійсним, ТОВ "Фірма "ЛАКС" зобов'язано повернути Міністерству оборони України спірне приміщення. В обгрунтування даного висновку покладено те, що договір застави був укладений без дотримання вимог ст.ст. 11, 13 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), а саме: без отримання дозволу Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого на управління заставленим майном, та без дотримання обов'язкової для договору застави нерухомого майна нотаріальної форми.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 27.10.2000 р. по справі N 2/43 дане рішення змінено. Позов задоволено частково, з мотивувальної та резолютивної частин виключено положення щодо зобов'язання ТОВ "Фірма "ЛАКС" повернути спірне приміщення. Такі зміни мотивовані тим, що висновок про правомірність повернення приміщення не випливає з обставин справи, не вирішено питання щодо правоустановчих документів на право власності ТОВ "Фірма "ЛАКС" на вказану будівлю, відповідні вимоги у провадженні по даній справі не заявлялись.

Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 07.08.97 р. по справі N 1/221 за позовом ТОВ "Фірма "ЛАКС" до Військторгу N 293 про визнання права власності на адміністративне приміщення позов задоволено, за ТОВ "Фірма "ЛАКС" визнано право власності на споруду, яка розташована за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 54. В обгрунтування вищенаведеного висновку покладено те, що Військторгом N 293 не виконані умови договору застави і ТОВ "Фірма "ЛАКС" набуло права звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 27.08.2000 р. по справі N 1/221 рішення від 07.08.97 р. скасоване за нововиявленими обставинами, якими, на погляд цього суду, є прийняття рішення від 15.05.2000 р. по справі N 2/43 про визнання недійсним договору застави. У задоволенні позову було відмовлено.

Постановою голови арбітражного суду Чернігівської області від 06.12.2000 р. по справі N 1/221 рішення від 27.08.2000 р. залишено без змін.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 02.04.2001 р. по справі N 1/221 постанова голови арбітражного суду Чернігівської області від 06.12.2000 р. та рішення від 27.08.2000 р. залишені без змін. У постанові зазначено, що порушення ТОВ "Фірма "ЛАКС" питання про відшкодування понесених ним, як добросовісним набувачем, витрат на ремонт будівлі - об'єкта застави може бути предметом лише іншого судового провадження.

18.12.2001 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ "Фірма "ЛАКС" порушено касаційне провадження по перегляду постанов судової колегії Вищого арбітражного суду України від 27.10.2000 р. по справі N 2/43 та від 02.04.2001 р. по справі N 1/221. Скарга та доповнення до неї мотивовані тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не дана належна оцінка договору застави, який по суті є договором про погашення боргу, а також тим, що ТОВ "Фірма "ЛАКС" стало власником будівлі на законних підставах і за цей період приміщення було істотно перебудоване.

У своїх поясненнях на касаційну скаргу Міністерство оборони України просило скасувати рішення арбітражного суду Чернігівської області від 7 серпня 1997 року по справі 1/221, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права (рішення вже було скасоване за нововиявленими обставинами); скасувати акт приймання-передачі спірного об'єкта, реєстраційне посвідчення від 29 серпня 1997 року, а також державний акт на право власності та державний акт на право постійного землекористування, які були видані на підставі рішення арбітражного суду Чернігівської області від 7 серпня 1997 року (вимоги про визнання недійсними таких актів та документів не були предметом спору по справі, Верховним Судом України перевіряється законність прийнятих судових рішень, а не розглядається спір по суті). Також Міністерство просило прийняти рішення щодо вилучення державного майна із незаконного володіння та зобов'язати товариство "Фірма "Лакс" повернути спірну адміністративну будівлю, заборонити товариству відчужувати цю споруду.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування" (правонаступник третьої особи по справі "Київського управління військової торгівлі") у своєму відзиві на касаційну скаргу просило залишити оскаржувані постанови без змін, зазначаючи, що арбітражний суд Чернігівської області 25 травня 2001 року прийняв рішення по справі N 12/90, у якому зробив висновок про відсутність у товариства правоустановчих документів на спірне приміщення і зобов'язав передати його Управлінню торгівлі Північного оперативного командування.

На судовому засіданні представники ТОВ "Фірма "ЛАКС" касаційну скаргу підтримали.

Представники Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування" підтримали доводи, викладені в наведених відзивах на касаційну скаргу.

Заслухавши доводи зазначених осіб, доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справ, Верховний Суд України знаходить касаційну скаргу ТОВ "Фірма "ЛАКС" обгрунтованою з наступних підстав.

Виносячи у справі N 1/221 рішення від 27 серпня 2000 р. про скасування свого попереднього рішення від 7 серпня 1997 р. по цій справі за нововиявленими обставинами, арбітражний суд Чернігівської області виходив з того, що нововиявленою обставиною у справі є визнання недійсним договору застави від 20 травня 1997 р. (з підстав недотримання нотаріальної форми та укладення його без згоди Міністерства оборони України) рішенням іншого суду.

З таким висновком суду погодився голова арбітражного суду Чернігівської області та Вищий арбітражний суд України, які перевіряли згадане рішення в порядку нагляду.

Однак цей висновок не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 112 АПК України ( 1798-12 ) (чинного на той час), арбітражний суд міг переглянути прийняте ним рішення, ухвалу, постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве значення для справи, які не були і не могли бути відомі заявникові.

Недотримання нотаріальної форми договору застави спірної споруди від 20 травня 1997 року та його укладення без згоди Міністерства оборони України (підстави, з яких договір застави визнаний недійсним рішенням Вищого арбітражного суду України) не були, не є і не могли бути нововиявленими обставинами для заявника та арбітражного суду Чернігівської області, що переглядав рішення у справі 27 серпня 2000 року.

Ухвалою цього ж суду від 17 листопада 1999 року, винесеній за результатами розгляду першого подання прокурора про перегляд рішення суду від 7 серпня 1997 року за нововиявленими обставинами, згадані обставини не були визнані нововиявленими. У задоволенні подання було відмовлено.

У цій ухвалі зазначено, що у матеріалах справи є дозвіл Київського управління військової торгівлі Тилу Збройних Сил України на укладення договору застави та довіреність на його укладення, а стосовно нотаріального непосвідчення договору застави, то ця обставина не є нововиявленою, оскільки вона була відома сторонам спору ще на день його вирішення.

У рішенні арбітражного суду Чернігівської області від 27 серпня 2000 р., винесеного за результатами перегляду рішення у справі від 7 серпня 1997 р., вказано, що законність договору застави не перевірялася судом, оскільки не це було предметом спору. Визнання цього договору недійсним з моменту укладення рішенням іншого суду свідчить про те, що цей договір був недійсним і на момент винесення рішення суду від 7 серпня 1997 року, однак про це не було відомо і не могло бути відомо.

З такими висновками суду теж погодитися не можна, оскільки вони суперечать попереднім висновкам суду та матеріалам справи.

За змістом ст. 112 АПК України ( 1798-12 ) під нововиявленою обставиною слід розуміти не сам факт винесення рішення, а нові обставини, які в ньому встановлені і мають істотне значення, та не були і не могли бути відомі, зокрема, стороні спору.

Визнання судом нотаріально непосвідченого договору застави нерухомості недійсним не можна визнати нововиявленою обставиною, оскільки такий договір є недійсним в силу закону. Цей наслідок порушення форми договору передбачено, зокрема, статтею 14 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), статтею 47 Цивільного кодексу ( 1540-06 ).

Про існування ж обставин, які послужили підставою для визнання договору застави недійсним, сторонам, як видно з матеріалів справи, було відомо на момент винесення рішення від 7 серпня 1997 року.

Скасовуючи своє попереднє рішення та маючи у своєму розпорядженні рішення Вищого арбітражного суду України про визнання недійсним договору застави, арбітражний суд Чернігівської області не спростував доводи про те, що Військторг N 293 на момент укладення оспорюваного договору був структурним підрозділом юридичної особи.

Нез'ясування цієї обставини є підставою у сукупності з іншими для скасування усіх постановлених по цій справі рішень, оскільки, у разі підтвердження доводів, відповідачем у справі була неправосуб'єктна, неналежна особа, що суперечить вимогам матеріального та процесуального законодавства та виключало провадження у справі.

Допущена судом першої інстанції неповнота дослідження обставин справи залишилась без уваги та належного правового реагування зі сторони наглядових судових інстанцій, у тому числі Вищого арбітражного суду України, які, перевіряючи законність оскаржуваного судового акта, не звернули уваги на обгрунтовані доводи про зазначені порушення.

Не є законними та обгрунтованими і рішення суду по справі N 2/43.

Вищий арбітражний суд України, виносячи рішення від 15.05.2000 р. про визнання недійсним договору застави, повернув спірне приміщення неналежній особі - Міністерству оборони України, яке не було стороною по договору застави, що є порушенням вимог ст. 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ).

Відповідно до змісту ст. 21 АПК України ( 1798-12 ) (у редакції, чинній на той момент), процесуальне положення Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування" визначено неправильно. Залучення його до участі у справі у якості третьої особи неправомірне, оскільки дане підприємство, як можливий правонаступник сторони, що уклала оспорюваний договір застави, мало виступати відповідачем по справі. Таке процесуальне порушення має правове значення, оскільки процесуальне положення особи впливає на об'єм її прав.

У постанові Вищого арбітражного суду України від 27.10.2000 р. не тільки не звернуто увагу на це порушення, але й допущено інше. З мотивувальної та резолютивної частин рішення від 15.05.2000 р. виключено положення щодо зобов'язання повернути спірне приміщення, яке було покладено судом на ТОВ "Фірма "ЛАКС". Тобто, наглядовою інстанцією фактично відмовлено у задоволенні позову у цій частині, з посиланням на те, що такі вимоги у провадженні по даній справі не заявлялись.

Дане твердження не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. У позовній заяві (а.с. 7) викладена вимога про повернення спірної будівлі Міністерству оборони України. Таке рішення Вищого арбітражного суду України порушувало права позивача, оскільки, відповідно до процесуального законодавства, унеможливлювало повторне звернення з цього ж предмета і з тих же підстав до суду за захистом своїх прав.

Наведені обставини є підставою для скасування всіх винесених по справах судових рішень та направлення справ на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справ суд першої інстанції має об'єднати ці справи в одне провадження, виправити недоліки, зазначені у цій постанові, прийняти рішення з урахуванням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, на підставі статей 6, 19, 124, 125, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛАКС" задовольнити.

Винесені по справі N 2/43 постанову Вищого арбітражного суду України від 27.10.2000 р. та рішення цього суду від 15.05.2000 р. по справі N 1/221, постанову Вищого арбітражного суду України від 02.04.2001 р., постанову від 06.12.2000 р., рішення від 27.08.2000 р. та ухвалу від 17.11.99 р., рішення від 07.08.97 р. арбітражного суду Чернігівської області скасувати.

Справи направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.