Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2004 Справа N 15/2915

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

за участю представників сторін Г. Кайдаш (дов. від 20.04.04.), О. Покровської (дов. від 20.04.04.), Т. Майстренко (дов. від 27.05.04.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уманського виробничого управління водоканалізаційного господарства

на постанову від 18 грудня 2004 року Київського апеляційного господарського суду

у справі N 15/2915

за позовом Уманського виробничого управління водоканалізаційного господарства

до Уманського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп"

про стягнення 177187 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 14 листопада 2003 року господарського суду Черкаської області (суддя В. Потапенко), залишеним без змін постановою від 18 лютого 2004 року Київського апеляційного господарського суду, у позові відмовлено з мотивів недоведеності.

Позивач наполягає на касаційному перегляді судових рішень з огляду на неправильне застосування господарськими судами приписів статей 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) та статей 22, 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) і просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що через станцію перекачування стічних вод каналізаційно-насосної станції "Білогрудівка" позивачем приймаються стічні води, скид яких здійснюють жителі району і відповідач лише виконує підкачку цих стічних вод через каналізаційно-насосну станцію. Зазначена станція підкачки стічних вод на балансі відповідача не знаходиться, як і відповідні будинки житлово-експлуатаційної контори "Білогрудівка".

Крім того, судами встановлено, що умовами договорів, які укладені з власниками квартир в житлових будинках масиву "Білогрудівка", не передбачено надання відповідачем власникам житла послуг з приймання стічних вод.

Також судами встановлено, що в даному випадку цивільні права і обов'язки між сторонами відсутні; відповідач не є ні первинним, ні вторинним водокористувачем у розумінні статті 42 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ), а саме, не має власних водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води, як первинний водокористувач; як вторинний водокористувач не має ніяких договірних відносин із первинним водокористувачем; фактично споживачами послуги є квартиронаймачі; відповідач не є підприємством, яке скидає свої стічні води водоканалу, в розумінні Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 19 лютого 2002 року N 37 ( z0402-02 ).

За висновками місцевого і апеляційного господарських судів позивачем не надано належних доказів того, що послуги з водовідведення надаються відповідачу і зазначена обставина унеможливлює притягнення цієї сторони до цивільно-правової відповідальності.

За умов недоведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, колегія суддів з урахуванням вимог статей 33 і 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) вважає правомірним висновок господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 14 листопада 2003 року господарського суду Черкаської області та постанову від 18 лютого 2004 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 15/2915 залишити без змін, а касаційну скаргу Уманського виробничого управління водоканалізаційного господарства без задоволення.