Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2006 Справа N 25/9(32/174)

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Плахотнюк С.О.

суддів: Панченко Н.П., Самусенко С.С.

розглянувши матеріали касаційних скарг

- АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії АКБ СР "Укрсоцбанк"

- Малого приватного підприємства "Джерело"

на постанову від 12.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі N 25/9(32/174)

за позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії

до Малого приватного підприємства "Джерело"

про стягнення 39808,02 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача - Гайченко А.В.

- відповідача - Нікульніков Ю.В. - керівник;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії звернувся в господарський суд Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства "Джерело" 39 808,02 грн. заборгованості по кредиту та несплачених відсотках.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2005 року (суддя А.Є. Чередко) в позові відмовлено, з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2005 року (колегія суддів Головко В.Г. - головуючий, Чоха Л.В., Павловський П.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 скасовано.

Постановлено стягнути з малого приватного підприємства "Джерело" на користь акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії 20 000 грн. кредиту, 238,94 процентів, 202,38 грн. витрат по сплаті державного мита, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог постанова мотивована посиланням на ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та доведеністю факту заборгованості за кредитним договором N 17 від 24.02.2002.

В частині відмови у стягненні 19 808,02 грн. процентів за період з 29.04.1999 по 31.05.2003 відмовлено в зв'язку з тим, що банк протягом спірного періоду безпідставно користувався коштами поручителя.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам в сумі 19 569,08 грн. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2005 і постановити нове рішення, яким задовольнити позов банку до МПП "Джерело" про стягнення 19 569,08 грн. заборгованості по несплачених відсотках.

У касаційній скарзі МПП "Джерело" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2005 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як вбачається з касаційної скарги АКБ "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії, АКБ "Укрсоцбанк" не згоден з постановою в частині відхилення вимог банку про стягнення процентів в сумі 19569,08 грн., які були нараховані з 29.04.1999 по день подачі заяви.

Згідно п. 3 Положення "Про кредитування" ( v0246500-95 ) строк кредиту, а також проценти за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання до повного погашення кредиту та процентів за його використання. Відповідно до п. 7.8 кредитного договору N 17 від 24.02.1998 р. строк дії кредитного договору визначено з дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та процентів за ним. Відповідно до ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Встановивши що заборгованість за кредитом по кредитному договору N 17 від 24.02.1998 р. не погашена, банк вважає що у нього не було підстав припиняти нарахування процентів по кредитному договору.

Апеляційна інстанція, повторно розглянувши справу дійшла вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення процентів банком у сумі 19808,02 грн. не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки кошти, які були перераховані поручителем 29.04.1999 р. в сумі 20 000 грн., не повернуті банком, що підтвердив його представник у судовому засіданні.

Отже банк, починаючи з 29 квітня 1999 року, користувався коштами поручителя, які були стягнуті з поручителя, як зазначено в рішенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 25.04.2002, тому підстав для нарахування за цей час процентів апеляційна інстанція не вбачає.

Касаційна скарга МПП "Джерело" на постанову апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відновлення позивачу строку позовної давності здійснено безпідставно, що судом порушено ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) щодо преюдиційності рішення Жовтневого районного суду міста Кривого рогу, яким стягнуто з банку на користь поручителя 20 000 грн. Крім того, скаржник заперечує проти розміру процентів за користування кредитом.

В постанові Вищого господарського суду України від 23 листопада 2004 у справі N 32/174 (яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України) при направленні справи на новий розгляд зазначалось:

судами попередніх інстанцій не було проаналізовано і не надана оцінка фактичним обставинам справи на які посилається позивач, а саме: що з метою погашення заборгованості по кредиту та в межах строку позовної давності, АКБ "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство МПП "Джерело". Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2002 р. було порушено провадження у справі про банкрутство МПП "Джерело". Пунктом 3 вищезазначеної Ухвали було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12-10.12.2002 р. заяву Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" було залишено без розгляду з мотивів відсутності у справі документів, які підтверджують безспірність вимог кредитора та являються доказами обґрунтованості вимог кредитора у значенні ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (у редакції, яка діяла на момент звернення банку до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство), питання щодо повернення заяви кредитора без розгляду має бути вирішено суддею протягом п'яти днів з дня її надходження. Господарський суд Дніпропетровської області вирішив питання про повернення заяви банку без розгляду лише через вісім місяців з дня її надходження. За цей час і сплинув строк позовної давності, однак даний факт був залишений без уваги судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові, оскільки вказана стаття не ставить захист порушеного права в залежність від розсуду суду.

Місцевий господарський суд відмовив в позові за мотивом пропуску строку позовної давності, з чим не погодився апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд справи повторно відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ).

Виконуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція дійшла висновку про поважність пропуску строку позовної давності позивачем щодо заборгованості по кредиту в сумі 20 000 грн.

Апеляційною інстанцією взято до уваги і проведення виконавчих дій які були припинені по рішенню господарського суду від 17.04.2003.

Встановивши по рішенню Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25.04.2002, що заборгованість за кредитним договором N 17 від 24.02.1998 залишилась непогашеною, апеляційна інстанція обґрунтовано, на підставі ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ), зробила висновок про задоволення позову в сумі заборгованості та частково процентів за кредитним договором.

З урахуванням викладеного і вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова від 12.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 25/9(32/174) прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни чи скасування вказаної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Криворізької філії АКБ СР "Укрсоцбанк" та Малого приватного підприємства "Джерело" на постанову від 12.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 25/9(32/174) залишити без задоволення.

2. Постанову від 12.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 25/9(32/174) залишити без змін.

Головуючий, суддя С.Плахотнюк

Судді: Н.Панченко С.Самусенко