Щодо застосування строків позовної давності при стягненні штрафів Національним банком України

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

N 18-211/2431 від 27.08.99 м.Київ

vd990827 vn18-211/2431

Щодо застосування строків позовної давності при стягненні штрафів Національним банком України

У зв'язку з численними зверненнями регіональних управлінь НБУ щодо надання правової допомоги в обгрунтуванні позиції НБУ з питань застосування строків позовної давності при розгляді в арбітражних судах справ про стягнення штрафів, які застосовує НБУ, дано таке роз'яснення.

Згідно з ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) та ст.62 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) у разі порушення банком, іншою фінансово-кредитною установою банківського законодавства, нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, що загрожують їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк застосовує адекватні допущеному порушенню заходи впливу відповідно до законодавства, в тому числі накладає штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку.

Згідно з чинним законодавством України стягнення вказаних штрафів здійснюється в претензійно-позовному порядку. У зв'язку з цим, виникає питання щодо застосування строків позовної давності (строків давності).

Вищенаведені правовідносини за своїм змістом не є цивільно-правовими. Крім цього, вони не є предметом регулювання також Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ), який передбачає застосування адміністративної відповідальності лише до фізичних осіб. Таким чином, для застосування строків позовної давності (строків давності) відповідно до Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та Арбітражного процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) у даному випадку немає правових підстав.

Вважаємо, що правовідносини, які виникають при застосуванні штрафів Національним банком України, мають регулюватись відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", оскільки правовідносини, які регулює цей Декрет, за своїм змістом також являють собою відносини між суб'єктами господарської діяльності та державою в особі її органів щодо накладення відповідних санкцій, що спрямовуються на користь держави.

Більш того, в самому Декреті (пункт "в" ст.1) вказано, що встановлений ним порядок поширюється і на стягнення сум відповідних фінансових санкцій.

У ст.1 названого Декрету зазначено, що у порядку, передбаченому цим Декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. При цьому, згідно з вказаною статтею, зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим Декретом та іншими законодавчими актами.

Виходячи із змісту Декрету, можна зробити висновок, що строки давності не застосовуються також у випадку стягнення фінансових санкцій. До того ж, це прямо передбачено в Інструкції про особливості застосування вказаного Декрету, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 02.11.93 р. N 84 ( z0169-93 ) та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.11.93 р. за N 169.

Відповідно до п.2 цієї Інструкції, за порядком, викладеним у ній, провадиться стягнення, зокрема, платежів, передбачених Класифікацією доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України. Згідно з вказаною Класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.07.92 р. N 35 ( v0035201-92 ) (із змінами і доповненнями), в доход державного та місцевих бюджетів входять збори і різні неподаткові доходи, зокрема, надходження коштів по штрафах і санкціях. При цьому, вищеназваною Інструкцією передбачено, що вказані платежі, включаючи фінансові санкції, стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Вважаємо, що з наведених питань Декрет Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" має застосовуватись у будь-якому випадку, оскільки відповідно до ст.11 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) в разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, застосовується закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону необхідно виходити із загальних начал і змісту законодавства України.

Враховуючи викладене, Національним банком України рекомендовано при розгляді арбітражними судами справ про стягнення НБУ штрафів слід виходити з вищенаведеної аргументації.

Заступник директора Юридичного департаменту НБУ В.Пасічник

"Налоговый, банковский, таможенный Консультант", N 37/99