Про визнання рішення недійсним і відшкодування збитків

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА Іменем України

12.06.2001 Справа N 20-7/040-3/336

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України у складі:

заступника Голови: Демченка С.Ф. судді: Перепічая В.С.

розглянула заяву ТОВ "Ромбов" про перевірку рішення (постанови, ухвали) від 09.01.2001 р. арбітражного суду м. Севастополя у справі N 20-7/040-3/336 за позовом ТОВ "Ромбов" до ДПА у м. Севастополі про визнання рішення недійсним і відшкодування збитків.

Рішенням арбітражного суду м. Севастополя від 31.10.2000, залишеним 09.01.2001 постановою першого заступника голови без змін, позов задоволено частково: рішення відповідача від 17.02.1999 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 143,80 грн., застосування штрафу в розмірі 43,14 грн. та нарахування пені в сумі 58,38 грн. визнано недійсним. В решті позову відмовлено.

У заяві позивач просить судові рішення в частині відмови у позові скасувати, посилаючись на те, що суд, вирішуючи позов в зазначеній частині, неправильно застосував чинне законодавство.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача від 17.02.1999 N 86/26-2059/24025743/15, на підставі акта перевірки ТОВ "Ромбов" від 16.02.1999 за період з 01.10.1997 по 31.12.1998 з дотримання податкового законодавства, позивачу було донараховано ПДВ в сумі 11117,69 грн., штраф в розмірі 10001,2 грн., пеню - 3508,18 грн. та податок на прибуток - 143,80 грн., штраф в сумі 43,14 грн., пеню - 53,38 грн.

При цьому судом встановлено, що хоча позивач і включив до валових витрат витрати на відрядження, які не підтверджені відповідними документами, але це не призвело до заниження податку на прибуток, так як у останнього, за результатами перевірки, мали місце збитки за минулий рік, які підлягали врахуванню відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (зменшення об'єкта оподаткування).

За таких обставин суд мав підстави рішення відповідача, в частині донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 143,80 грн. та застосування штрафу і пені, відповідно, в сумі 43,14 грн. та 58,38 грн., визнати недійсним.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку, місце розташування юридичної особи, повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.6 наведеного Закону ( 168/97-ВР ).

Як встановлено судом, для отримання податкового кредиту, позивачем були задіяні податкові накладні, видані ПП "Кен-Південь" від 13.11.1997 N 9, ТОВ "Оптіма-ЛТД" від 06.03.1998 N 156, МНП "Техніка" від 31.05.1998 N 15, ТОВ "Діан" від 10.08.1998 б/н, МКП "Промінь" від 26.08.1998 б/н, ПФ "Інжектор" від 11.09.98 N 436, АТЗТ "Миронівський хлібопродукт" від 09.11.1998 б/н.

Зазначені податкові накладні, що не заперечувалось і позивачем, були видані з порушенням наведеної норми Закону ( 168/97-ВР ), зокрема, не було зазначено дати виписки, номер свідоцтва про реєстрацію в якості платника ПДВ, місце розташування продавця, ціну продажу, порядкового номера податкової накладної і інше.

Всім цим обставинам в їх сукупності суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку, що оскільки наведені податкові накладні були оформлені з порушенням вимог Закону ( 168/97-ВР ), то витрати позивача по сплаті ПДВ в складі ціни за продукцію, слід вважати такими, що не підтверджені цими податковими накладними.

Згідно ж з п.10.1 ст. 1 та п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на наведене, а також те, що позивач з приводу порушення продавцем порядку виписки податкових накладних до податкового органу не звертався, суд обгрунтовано дійшов висновку, що відповідач мав підстави для застосування до ТОВ "Ромбов" фінансових санкцій відповідно до п.7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).

За таких обставин, правильний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову і в частині стягнення збитків в сумі 9476,74 грн.

Доказам у справі в їх сукупності суд дав належну оцінку і прийняв рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Правильно з таким рішенням суду погодилась і наглядова інстанція суду.

Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), Вищий арбітражний суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 31.10.2000, постанову від 09.01.2001 арбітражного суду м. Севастополя залишити без змін.