Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2004 N 11-03/1806

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Стратієнко Л.В. Чабана В.В.

з участю представників:

позивача: Меркур'єв В.С.

відповідача: Молчанова Н.Г.

3-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

приватної фірми "Прип'ять МК"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2004 р.

у справі N 11-03/1806

за позовом приватної фірми "Прип'ять МК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"

3-я особа товариство з обмеженою відповідальністю "О.Л.Транс"

про стягнення 7171,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2002 р. приватна фірма "Прип'ять МК" звернулась в господарський суд з позовом про стягнення з ТОВ "Сван-1" заборгованості з оплати вартості перевезення вантажу за договором від 18.07.2001 р. N ТР-89 у сумі 2141 грн., 172,8 грн. компенсації витрат, понесених внаслідок понаднормативного завантаження автомобіля, 1350 грн. штрафу за простій автомобіля та 3507,26 грн. неустойки за затримку розрахунків.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2004 р. (суддя Довгань К.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сван-1" на користь приватної фірми "Прип'ять МК" 2141 грн. боргу, 1350 грн. штрафу з простій автомобіля, 2357,55 грн. пені та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 р. (головуючий - Брайко А.І., судді Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати та постановити нове рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР ( 1540-06 ) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій повинні укладатись в письмовій формі.

Письмові угоди згідно ч. 2 зазначеної статті ( 1540-06 ) повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до п. 5 Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 р. N 770 ( 770-93-п ) відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності встановлюються на основі договорів.

Ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР ( 1540-06 ) передбачено, що якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) позивачем не надано належних доказів щодо укладення між ним та відповідачем договору на організацію перевезення N ТР-89 від 18.07.2001 р., оскільки ні оригіналу вказаного договору та заявки відповідача N 89, ні їх копій, переданих по факсу, він суду не надав, а з наявної у справі міжнародної товарно-транспортної накладної А N 0265768 від 19.07.2001 р., укладення такого договору також не вбачається, тому що перевізником вантажу було ТОВ "О.Л.Транс".

Крім того, у вказаній заявці зазначено дату завантаження 20.06.2001 р. (а.с.155), а згідно товарно-транспортної накладної А N 0265768 від 19.07.2001 р. завантаження було здійснено 19.07.2001 р. (а.с.9).

За таких обставин висновок суду про відсутність доказів щодо здійснення перевезення за вказаною товарно-транспортною накладною на підставі договору N ТР-89 від 18.07.2001 р. зроблений відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).

Також відповідає матеріалам справи висновок суду про те, що перерахування відповідачем коштів за платіжним дорученням N 650 від 06.09.2001 р. у сумі 3529 грн. (а.с.110) здійснене на підставі рахунку позивача N ТР-89 від 03.09.2001 р. (а.с.107) як попередня оплата за заявкою відповідача від 03.09.2001 р. (а.с.109).

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 р. постановлена з дотриманням норм процесуального закону та відповідно до вимог матеріального права, що регулює спірні правовідносини, підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватної фірми "Прип'ять МК" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2004 р. у справі за N 11-03/1806 - без змін.