Тип: Постанова
№ 17/9
Дата: 04 березня 2003 р.
Статус: Не визначено
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.03.2003 Справа N 17/9
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів судової палати у господарських справах у складі <...>:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Українська нафтогазова страхова компанія" на постанову Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2002 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Українська нафтогазова страхова компанія" до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення суми, встановив:
У березні 2001 року закритим акціонерним товариством "Українська нафтогазова страхова компанія" в арбітражному суді м. Києва пред'явлено позов до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" про відшкодування збитків.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач неналежно виконує свої обов'язки, передбачені генеральною угодою N Ю/1 від 8 червня 1998 року та генеральними договорами страхування N Ю/4, N Ю/9 від 8 червня 1998 року, які були укладені між позивачем та відповідачем, чим завдав збитків закритому акціонерному товариству "Українська нафтогазова страхова компанія". Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" позов не визнало, посилаючись на те, що всі зазначені угоди не відповідають вимогам діючого законодавства.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 9 квітня 2001 року в позові відмовлено та визнано неукладеною генеральну угоду N Ю/1 від 8 червня 1998 року про співпрацю по страхуванню ризиків у господарській діяльності, а також визнані недійсними генеральний договір страхування майна підприємства N Ю/4 від 8 червня 1998 року та генеральний договір страхування автотранспортних засобів N Ю/9 від 8 червня 1998 року з тих підстав, що генеральна угода N Ю/1 не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ст. 15 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ), оскільки не містить всіх істотних умов, стосовно ж генеральних договорів N Ю/4 та N Ю/9, то воно є недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), оскільки підписані неуповноваженою особою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2002 року рішення арбітражного суду міста Києва від 9 квітня 2001 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, виходячи з того, що зазначені генеральна угода та генеральні договори укладено без порушень діючого законодавства.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 грудня 2002 року за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Українська нафтогазова страхова компанія" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2002 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та рішення Верховного Суду України.
У відзиві на касаційну скаргу відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" заперечує проти задоволення касаційної скарги.
На судовому засіданні представник закритого акціонерного товариства "Українська нафтогазова страхова компанія" висловився за задоволення касаційної скарги, а прокурор та представник відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" - за її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Укладена сторонами генеральна угода про співпрацю по страхуванню ризиків у господарській діяльності вимогами закону не суперечить і за своїм правовим змістом не є договором страхування, визначення якого надано у статті 15, діючого на час укладення угоди Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ). Угодою визначені основні принципи діяльності сторін при укладенні ними конкретних договорів страхування.
Виходячи з цього, Вищим господарським судом України до правовідносин, що виникли між сторонами за зазначеною угодою, помилково застосовані норми Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ), на підставі яких вона визнана неукладеною.
Стаття 4 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) не встановлює обмежень для укладення такої угоди.
Частина друга статті 48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) передбачає, що за недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все отримане за угодою. А як зазначено у пункті другому постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) застосування реституції між сторонами недійсного договору є обов'язком суду, який визнав угоду недійсною.
Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України на вказані вимоги закону уваги не звернув.
Крім того, підставою для визнання недійсними генеральних договорів NN Ю/4 і Ю/9 стала та обставина, що вони, на думку Вищого господарського суду України, укладені особою, яка не мала повноважень на їх укладання.
Однак Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що спірні договори носять загальний характер і не містять будь-якого посилання на їх ціну. Страхова сума, тарифи, страхові внески по ним визначаються по кожному об'єкту страхування окремо і вказуються у реєстрах до договору та сплачуються протягом місяця з моменту отримання страховиком акта про надання страхових послуг.
Враховуючи викладене, судам слід було перевірити, чи перевищують страхові внески по кожному об'єкту окремо суму понад 25 млн. грн. та чи потрібна була згода за цих обставин Спостережної ради відповідача на укладення зазначених договорів.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України, переглядаючи справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" та касаційним поданням Генеральному прокуратури України на вказані вимоги закону уваги не звернув, вдався до переоцінки доказів та зробив висновок про недоведеність обставини, яку суд апеляційної інстанцій визнав встановленою і залишив в силі рішення суду першої інстанції, де договір від 10 серпня 1998 року взагалі не досліджувався.
За таких обставин ухвалені по справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2002 року у справі N 17/9, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2002 року та рішення арбітражного суду міста Києва від 9 квітня 2001 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.