Про визнання угоди недійсною

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2004 Справа N 17/29Д

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів: Волковицька Н.О., Костенко Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.04

у справі господарського суду Запорізької області

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах акціонерного товариства "Наш банк", м. Запоріжжя

до ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат", м. Мелітополь

3-тя особа ТОВ "Нові інвестиції", м. Запоріжжя

про визнання угоди недійсною

в судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратура: не з'явились

від позивача: Добишева О.В. - дов. N 004859 від 25.11.2003

від відповідача: Кальченко А.В. - дов. N 27 від 16.02.2004-07-29 Мартиненко О.О. - дов. N 26 від 16.02.2004

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області зі справи N 17/29Д задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним угоди від 07.07.2003 про припинення зобов'язань за договором застави N 22/2002 від 30.12.2002. Постановою від 16.04.2004 Запорізького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2004 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що припинивши угодою зобов'язання за договором застави, АТ "Наш банк" і ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" порушили п. 2.1 кредитного договору та Положення НБУ "Про кредитування" ( v0246500-95 ), яким передбачено, що кредит надається банком на умовах забезпеченості та повернення. Договір застави був основним засобом забезпеченості повернення кредиту, наданого позичальнику - ТОВ "Нові інвестиції".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що вони прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки, викладені в судових рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.99 у справі N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) за конституційним поданням ВАСУ та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функцій у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Факт подання позову заступником прокурора не в інтересах держави, а саме в інтересах АТ "Наш банк" судом та позивачем не заперечувався і підтверджується матеріалами справи.

Від АТ "Наш банк" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні АТ "Наш банк" без заявлення самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Підприємства та організації усіх форм власності майна та організаційних форм, що мають статус юридичної особи, наділені правом звертатися до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду мають не тільки підприємства, установи, організації, але і державні та інші органи, які є юридичними особами.

Згідно зі ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), державні органи можуть бути учасниками господарського процесу.

Частиною 2 ст. 24 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (чинного до 31.12.2003) встановлено, що юридичними особами є установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Заступником прокурора Запорізької області до господарського суду Запорізької області пред'явлений позов про визнання недійсною угоди від 07.07.2003 про припинення зобов'язань за договором застави N 22/2002 від 30.12.2002, укладеної АТ "Наш банк" з ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат".

Приймаючи оскаржувані рішення, господарські суди не врахували того, що позов заступника прокурора поданий не в інтересах держави, а в інтересах АТ "Наш банк".

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі N 1-1/99 встановлено: положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі N 1-1/99 вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем у справі, порушеної за позовом прокурора, може бути лише орган, що здійснює владні функції, а прокурор звертається до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави в особі цього органу.

Проте, позов було подано заступником прокурора не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, а фактично в інтересах АТ "Наш банк".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана неправильна оцінка обставинам справи, тому судові рішення не відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і тому підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення від 26.01.2004 господарського суду Запорізької області та постанову від 16.04.2004 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи N 17/29Д скасувати.

Провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).