Про визнання недійсним контракту

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2007 Справа N 169/3-2004/20-06

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача: Брильова А.Ю.

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт"

на рішення від 13.11.2006

господарського суду Київської області

у справі N 169/3-2004/20-06

за позовом Закритого акціонерного товариства "Росава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт"

про визнання недійсним контракту N 1086 від 25.11.2002

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2004 року закрите акціонерне товариство "Росава" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило визнати контракт N 1086 від 25.11.2002 в частині купівлі-продажу електродвигуна СДРЗ 14-59-6УЗ заводський номер 18414 недійсним на підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2006 у справі N 169/3-2004/20-06 позов задоволено. Визнано недійсним контракт N 1086 від 25.11.2002 з моменту його укладення в частині купівлі-продажу електродвигуна СДРЗ 14-59-6УЗ заводський N 18414. Стягнено з ТзОВ "Спліт" на користь ЗАТ "Росава" 219033,60 грн. суми отриманої за контрактом N 1086 від 25.11.2002. Звернено з ЗАТ "Росава" в доход держави електродвигун СДРЗ 14-59-6УЗ заводський N 18414.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 13.11.2006, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ).

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено господарським судом, 25.11.2002 між ЗАТ "СП "Росава", правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений контракт N 1086 купівлі-продажу електродвигунів на загальну суму 1969980,39 грн. На виконання зазначеного контракту, відповідач здійснив поставку позивачу електродвигуна марки СДРЗ 14-59-6УЗ вартістю 522222,39 грн.

Судом також було встановлено, що позивач частково розрахувався за поставлений електродвигун шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог по договорам N 1086 від 25.11.2002 та N 203 від 05.03.2003 на суму 219033,60 грн. Крім того, згідно специфікації, що є додатком N 1 до контракту, відповідач зобов'язався на протязі III кварталу 2002 року - II кварталу 2003 року поставити позивачу електродвигуни на загальну суму 1969980,39 грн., однак будь-яких інших поставок товару на підставі спірного контракту, крім електродвигуна марки СДРЗ 14-59-6УЗ, відповідач не здійснив.

Задовольняючи заявлений у справі позов, господарський суд виходив з того, що оспорювана угода, у її наведеній частині, була укладена позивачем внаслідок обману, який мав місце з боку відповідача, оскільки останній надав покупцю недостовірну інформацію відносно предмета угоди, а саме продав позивачу електродвигун як такий, що виготовлений у 2001 році, в той час як в дійсності його було виготовлено у 1985 році і тому він коштував значно дешевше, ніж сторони визначили в договорі.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ), а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові від 28.04.1978 за N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода, укладена внаслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого, або за позовом державної чи громадської організації. При цьому під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається. Таким чином, обман може розглядатись як підстава для визнання угоди недійсною лише в тих випадках, коли позивачем буде доведений як сам факт умисного обману так і наявність безпосереднього зв'язку між цим фактом та волевиявленням обманутої сторони укласти угоду.

Як вбачається з оспорюваного судового рішення, таких обставин суд не встановив. В той же час, в обґрунтування свого висновку щодо неправомірності дій відповідача, господарський суд послався на результати проведеної по справі товарознавчої експертизи, згідно з якими електродвигун, що є предметом дослідження за цією справою, був виготовлений у березні 1985 року, пройшов капітальний ремонт і має ринкову вартість 53000,00 грн., в той час, як ринкова вартість такого ж двигуна, за умови його виготовлення у 2001 році, складала б 522222,40 грн.

В матеріалах справи дійсно є наявним вищезазначений висновок експерта, однак з цієї обставини безпосередньо не випливає, що відповідач умисно вводив позивача в оману відносно вікових характеристик двигуна, як не випливає і наявність причинного зв'язку між будь-якими з цього приводу діями чи бездіяльністю відповідача та волевиявленням позивача укласти угоду, а інших фактичних обставин, які б могли свідчити про протилежне, судом по справі встановлено не було.

У цьому ж зв'язку, суд не прийняв до уваги, що до своїх висновків відносно часу виготовлення двигуна експерт, як це вбачається із дослідницької частини зазначеного документу, дійшов виключно на підставі факсового повідомлення від заводу виробника. В той же час зазначене повідомлення в матеріалах справи відсутнє, однак серед них є наявними інші первинні документи, які були предметом судового дослідження, та із змісту яких випливає, що отриманий позивачем двигун було випущено та законсервовано 21.07.2001.

При вирішенні справи суд не надав належної правової оцінки тим дослідженим ним обставинам, з яких випливало, що при укладанні оспорюваного договору сторони не визначились з питання часу виготовлення двигуна і домовились про те, що якість предмету купівлі-продажу має відповідати ГОСТам та технічним умовам і підтверджуватись відповідним паспортом чи сертифікатом якості.

З наявних матеріалів справи, які, в свою чергу, також були досліджені судом, вбачається, що поставку позивачу двигуна відповідач супроводжував передачею і відповідних документів на нього. При цьому належна якість предмету договору купівлі-продажу, згідно тих же матеріалів справи, в ході судового розгляду була підтверджена відповідними експертними дослідженнями.

Сукупність наведеного, на думку Вищого господарського суду, не дає можливості дійти до висновку про те, що оспорювана угода була укладена позивачем внаслідок обману. А отже встановленим по справі обставинам суд дав неправильну юридичну оцінку і дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволенні позову. У цьому зв'язку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи були встановлені судом першої інстанції з достатньою повнотою, Вищий господарський суд, при скасуванні постановленого за справою рішення, вважає можливим постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 13.11.2006 у справі N 169/3-2004/20-06 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Головуючий М.І.Остапенко

Суддя В.М.Харченко

Суддя Є.М.Борденюк