Тип: Постанова
№ 13/12-05
Дата: 13 липня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2005 Справа N 13/12-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 31.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Білоцерківської ОДПІ
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.04.2005
у справі господарського суду Київської області
за позовом ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
до Білоцерківської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Луцишина І.В. - дов. N 640/04 від 01.06.2005
від відповідача: Сіренко О.С. - дов. N 36583 від 12.07.2005 Ткаченко Т.О. - дов. N 11004 від 12.04.2005
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 03.02.2004 господарського суду Київської області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ N 0000013500/0 від 16.06.2004.
Постановою від 05.04.2005 Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 16.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не порушив п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) і не занизив податковий прибуток та правомірно не включив до валового доходу в II кварталі 2003 року кошти, які надійшли від нерезидента.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Білоцерківська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ N 0000013500/0 від 16.07.2004, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 2297418,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1148709,00 грн. за заниження податку на прибуток.
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" уклало договір комісії від 14.02.2003 за N 14-1/02/03 з приватним підприємством "Технопроект" (а.с.71-74). За умовами вказаного договору ПП "Технопроект", як комісіонер, прийняло на себе зобов'язання організувати пошук закордонних покупців обладнання позивача зазначеного в специфікації, укласти з ними від свого імені на користь комітента відповідні договори, забезпечити відвантаження та митне оформлення обладнання. ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", відповідно до договору від 14.02.2003 за N 14-1/02/03, зобов'язалась своєчасно передати товар на реалізацію та сплатити комісійну винагороду.
Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів, у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів.
Підпунктом 11.3.1 п. 1 і п. 3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, у разі продажу товарів за готівку - дата її прибуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт дата фактичного надання результатів робіт платником податку.
Оскільки валовий дохід був відображений за першою подією, а саме, по передачі товару в першому кварталі 2003, то розрахунки за нього, відповідно до підпункту 11.3.1 п. 11.З ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) є другою подією. Вказана обставина не спростовується і відповідачем.
В податковому обліку господарська операція з експорту товару відображена у відповідності із законодавством, а саме, валовий дохід відображено за першою подією - відвантаження товарів на підставі звіту комісіонера та ВМД N 003994 від 20.02.2003 в II кварталі 2003 з відображенням, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач не порушив п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями).
Господарський суд Київської області обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що при виконанні договору комісії N 14-1/02/03 від 14.02.2003 ПП "Технопроект" допущені порушення ст.ст. 395, 399, 404 ЦК УРСР ( 1540-06 ), чинного на той час, оскільки воно спростовується наявним в справі звітом комісіонера N 1 від 20.02.2003. Відсутність на договорі комісії N 14-1/02/03 від 14.02.2003 підписів та печаток фірм "TREND MAX LLC" (США) та "CENTRO-TRANS LLC", які здійснювали платежі на користь позивача не є порушенням чинного законодавства. Призначення вказаних підприємств платниками за договором за правовою суттю є покладанням виконання зобов'язання на третю особу, що передбачено ст. 164 ЦК УРСР, чинного в період здійснення вказаних операцій. Відповідно до контракту N 001/ТЕХ від 14.02.2003 товар експортований на суму 1865916,20 дол. США, що підтверджується митною декларацією та довідкою Білоцерківської ДПІ у Київській області від 28.07.2003 за N 3/22-1-010/1. Згідно виписок банку від 14.05.2003 позивачем були отримані в строк валютні кошти на зазначену суму і він претензій до комісіонера не мав.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Ні рішення суду, ні будь-якого іншого доказу на підтвердження невідповідності чинному законодавству договору комісії N 14-1/02/03 від 14.02.2003 та контракту N 001/ТЕХ від 14.02.2003 відповідач не надав.
Посилання відповідача на Указ Президента України від 04.03.1998 за N 167/98 ( 167/98 ) є безпідставним, оскільки дію даного Указу припинено відповідно до п. 47 розділу XV "Перехідних положень" Конституції України ( 254к/96-ВР ) в зв'язку з набранням чинності Закону України від 21.12.2000 за N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". На час здійснення експортної операції наведений Указ вже не діяв.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 05.04.2005 Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі справи N 13/12-05 залишити без змін.