Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2005 Справа N 12/130-1295

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2004 року у справі N 12/130-1295 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Данило Галицький" про стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Данило Галицький" про стягнення нанесених державі збитків в розмірі 89928,29 грн., посилаючись на те, що відповідач безпідставно володіє та користується державним майном, оскільки договір оренди N 4-ЦМК від 21 травня 2001 року цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Хоростівського спиртозаводу, що належить до державної власності, згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 8 квітня 2003 року у справі N 3/69-677, розірваний.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10 вересня 2004 року (суддя Скрипчук О.С.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 89928,29 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2004 року (судді Р. Марко, О. Мирутенко, Т. Бонк) вказане рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено. Державне мито за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладено на позивача.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить постанову суду другої інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з умов ст.ст. 161, 162, 203, 209 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та того, що матеріалами справи не доведено, що відповідачем вчинялись будь-які дії по поверненню орендованого майна в період з 1 січня 2004 року по квітень 2004 року, зважаючи на дострокове розірвання договору оренди N 4-ЦМК від 21 травня 2001 року цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Хоростівського спиртозаводу, що належить до державної власності, відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області від 8 квітня 2003 року у справі N 3/69-677, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5 серпня 2003 року.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд, при розгляді апеляційної скарги, дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та відмови в позові, посилаючись на те, що оскільки рішення господарського суду Тернопільської області від 8 квітня 2003 року у справі N 3/69-677 залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5 серпня 2003 року, тому, виходячи з умов Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7 серпня 1997 року за N 847 ( z0446-97 ), представники позивача, як зацікавлена сторона у вчасному отриманні орендованого майна, повинні були звернутись до відповідача з пропозицією про укладення угоди щодо проведення інвентаризації та створення інвентаризаційної комісії, до якої не обов'язково повинні входити представники відповідача, не пізніше 10 серпня 2003 року та провести інвентаризацію 1 вересня 2003 року, проте відповідні дії здійснені не були.

Апеляційною інстанцією зазначено, що відповідно до акту приймання-передачі від 1 липня 2004 року відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого майна шляхом передачі його балансоутримувачу - Хоростівському спиртозаводу, відповідно до наявних матеріалів справи направляв своїх представників до створюваного складу інвентаризаційної комісії та просив позивача визначити дату проведення інвентаризації. Робота комісії розпочалась 11 листопада 2003 року, з порушенням встановленого законом терміну.

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі з вказаних позивачем підстав, оскільки договір N 4-ЦМК від 21 травня 2001 року розірваний і договірні зобов'язання між сторонами припинені, а доказів в обґрунтування вимог про стягнення збитків в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) позивачем не надано, - є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2004 року у справі N 12/130-1295 - без змін.