Про визнання права власності

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2007 Справа N 2-13/12110-2006

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді - Кузьменка М.В.

суддів: Васищака І.М., Палій В.М.

розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. та рішення господарського суду АР Крим від 20.09.2006 р.

у справі N 2-13/12110-2006 господарського суду АР Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-10"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу N 38

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-80", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шавігс"

про визнання права власності

за участю представників:

ТОВ "Вікторія-10" - не з'явилися;

ЖБК N 38 - не з'явилися;

ТОВ "Ніка-80" - не з'явилися;

ТОВ "Шавігс" - не з'явилися

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-10" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить суд визнати за ним право власності на 7/100 домоволодіння N 22 по вул. Крупської у м. Ялті, а саме нежилі приміщення у цокольному поверсі будинку площею 276,2 кв. м.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що право власності на спірні об'єкти виникло у нього під час передачі вказаних нежилих приміщень як внеску до статутного фонду засновником товариства - Товариством покупців членів трудового колективу ДПРТ "Вікторія-10". Позивач посилається на те, що відповідач - ЖБК N 38 оспорює його право власності і вимагає звільнення вказаних приміщень (а.с.2).

До прийняття рішення у даній справі відзиву від відповідача не надійшло.

Треті особи - ТОВ "Ніка-80", ТОВ "Шавігс" у поясненні на позов підтвердили, що відповідно до укладеної угоди від 12.01.2006 р., позивачу належить право власності на 7/100 нежилих приміщень цокольного поверху будинку N 22 по вул. Крупської у м. Ялті (а.с.23, 25).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду за ТОВ "Вікторія-10" визнано право власності на 7/100 часток домоволодіння N 22 по вул. Крупської у м. Ялті у вигляді нежилих приміщень у цокольному поверсі вказаного будинку (а.с.68-70).

Задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право власності на спірні приміщення, які передані йому засновником - Товариством покупців членів трудового колективу ДПРТ "Вікторія-10" як внесок до статутного фонду. При цьому, відповідно до розрахунку позивачу належить 7/100 часток домоволодіння.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 р. залишено без змін (а.с.128-133).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЖБК N 38 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у позові відмовити або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є право власності на 7/100 частин домоволодіння N 22 по вул. Крупської у м. Ялті у вигляді нежилих приміщень цокольного поверху.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що набув право власності на спірні приміщення під час їх передачі у 2003 р. як внеску до його статутного фонду.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ), (чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

В силу ст. 86 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 2 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Зокрема, згідно ст. 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, вищевказана норма визначає в якості самостійної підстави юридичний факт, в силу якого виникає право власності на річ, - передача майна набувачу за договором, якщо інше не передбачено цим договором або законом.

Під час вирішення спору у даній справі встановлено, що 27.06.1996 р. між Представництвом фонду майна Автономної Республіки Крим та Товариством покупців членів трудового колективу Державного підприємства роздрібної торгівлі "Вікторія-10" укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально. За умовами вищевказаного договору, Товариство покупців членів трудового колективу ДПРТ "Вікторія-10" в процесі приватизації купило цілісний майновий комплекс державного підприємства роздрібної торгівлі "Вікторія-10", яке розташоване в будинку N 22 по вул. Крупській у м. Ялті.

Умовами зазначеного договору визначено, що предметом купівлі-продажу у складі цілісного майнового комплексу є у т.ч. нежилі приміщення магазину, розташовані на цокольного поверсі будинку N 22 по вул. Крупській у м. Ялті загальною площею 276,2 кв. м. Крім того, покупець за договором набув право загального користування приміщеннями площею 34,8 кв. м (п. 1.1 договору).

В силу ст. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ( 2171-12 ) (в чинній на момент укладення договору редакції), право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Аналогічно момент виникнення права власності на об'єкт купівлі-продажу визначений і п. 3.1. договору.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами не встановлено, що даний договір розірвано або визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Позивач є правонаступником Державного підприємства роздрібної торгівлі "Вікторія-10" та Товариства покупців членів трудового колективу цього підприємства, про що зазначено у статуті товариства.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (в редакції на момент реєстрації товариства), суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

При цьому, згідно ст. 21 Закону ( 697-12 ), підставою виникнення права колективної власності визначено - добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про належність права власності на спірне майно позивачу.

Відхиляючи доводи відповідача щодо набуття ним права власності на спірне майно судами встановлено наступне.

Будинок N 22 по вул. Крупській у м. Ялті прийнято до експлуатації на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області від 04.10.82 р. N 629/2. Кошторисна вартість такого будинку, про що зазначено у рішенні, складає 563,3 тис. крб.

Між тим, відповідно до розпорядження виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів від 26.11.82 р. N 466-р, відповідачу передано на баланс жилий будинок N 22 по вул. Крупській у м. Ялті, вартість якого складає 515,30 тис. крб., тобто не всі приміщення будинку.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі N 2-13/12110-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу N 38 - без задоволення.

Головуючий суддя М.В.Кузьменко

Судді І.М.Васищак В.М.Палій