Про визнання недійсним договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2007 Справа N 30/34-05-1109

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.06.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Фролової Г.М. - головуючого, Полянського А.Г., Коробенка Г.П.

за участю представників: Генеральної прокуратури України - Савицька О.В. - посв. N 231 від 20.07.2006 року

позивача - Цюкало Ю.В. дов. від 16.04.2007 року

відповідача - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року

у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області

за поданням Заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року

за позовом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України

до Компанії "Пі Джі Трейд" дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А."

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 року Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України звернулася до суду з позовом до Компанії "Пі Джі Трейд" дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." про визнання неукладеним договору N 29/4 від 29.04.2004 року, укладеного між Компанією "Пі Джі Трейд" та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" в особі Республіканського управління "Кримекокомресурси".

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року (суддя: Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року (судді: Бойко Л.І. - головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.) у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області, у задоволенні позову відмовлено.

В листопаді 2006 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Одеської області з поданням, в якому просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року у справі N 30/34-05-1109 та скасувати його.

Обґрунтовуючи подання за нововиявленими обставинами Заступник прокурора Одеської області зазначає про те, що приймаючи вказані вище судові рішення господарські суди виходили з того, що спірний договір був підписаний уповноваженою на те особою, а також що майно було передано уповноваженій на його отримання особі. Однак, Чеботарьов О.Г. (особа, яка підписала спірний договір та отримала на його умовах майно), вироком Центрального районного суду міста Сімферополя від 09.10.2006 року визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених частиною 4 статті 190, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Оскільки дана обставина не була відома і не могла бути відома господарським судам під час постановлення рішень, заявник просить суд задовольнити подання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року (суддя: Рога Н.В.) у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області подання Заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року скасовано. Позовну заяву Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу N 29/4 від 29.04.2004 року, укладений між Компанією "Пі Джі Трейд" дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" в особі Республіканського управління з утилізації відходів як вторинної сировини в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси". Стягнуто з Компанії "Пі Джі Трейд" дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 207, 215, 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), зазначає про те, що оскільки спірний договір був підписаний не Лунголом В.В., як зазначено в преамбулі договору, а іншою особою, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу N 29/4 від 29.04.2004 року, укладеного між Компанією "Пі Джі Трейд" дочірнього підприємства компанії "ПАЛМА ГРУП С.А." та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" в особі Республіканського управління "Кримекокомресурси", є правомірними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року (судді: Бойко Л.І. - головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.) рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області скасовано, а подання Заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року залишено без задоволення.

Обґрунтовуючи постанову, апеляційний господарський суд з посиланням на статтю 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтю 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) зазначає про те, що прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в господарському суді, зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Не погоджуючись з постановою суду, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області залишити без змін, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Зокрема, заявник зазначає про те, що висновок господарського суду апеляційної інстанції стосовно того, що прокурором подано заяву не в інтересах держави зроблено в порушення вказаних вище положень закону.

Відповідач відзив на касаційне подання не надав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокуратури, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Постанова даним вимогам не відповідає.

Звертаючись з поданням в інтересах держави в особі Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області прокурор мотивував подання посиланням на те, що Центральним районним судом міста Сімферополя розглядалась кримінальна справа за обвинуваченням Чеботарьова О.Г. у скоєнні злочинів передбачених частиною 4 статті 190, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Зокрема, Чеботарьов О.Г. обвинувачувався у тому, що він 29.04.2004 року займаючи посаду заступника начальника управління розвитку та будівництва РУ в Автономній Республіці Крим "Кримекокомресурси", уклав від імені директора Лунгола В.В. договір купівлі-продажу N 29/4 з Компанією "Пі Джі Трейд" і надавши довіреність ЯЗК N 457487 від 30.04.2004 року, отримав по накладним продукцію на загальну суму 70 095,55 грн., якою розпорядився на власний розсуд.

Вироком Центрального районного суду міста Сімферополя від 09.10.2006 року Чеботарьова О.Г. визнано винним у скоєні злочинів, передбачених частиною 4 статті 190, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Вирок набрав чинності.

Враховуючи те, що на час прийняття рішення господарським судом Одеської області від 11.11.2005 року та постанови Одеським апеляційним господарським судом від 14.03.2006 року дана обставина не була та не могла бути відома господарським судам і сторонам у справі, зазначений факт має істотне значення для об'єктивного розгляду спору та впливає на оцінку вже досліджених судом доказів.

Крім того, прокурор зазначив, що рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року, які не ґрунтуються на законі можуть призвести до безпідставного стягнення коштів з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, що призведе до зменшення активів компанії та перешкодить нормальній діяльності, негативно вплине на екологічну обстановку України.

Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року у справі 30/34-05-1109 та залишаючи заяву заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2005 року без задоволення, апеляційний господарський суд виходив з того, що Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України є самостійним господарюючим суб'єктом, а відтак Заступник прокурора Одеської області звернувся в інтересах господарюючого суб'єкта, а не в інтересах держави, що передбачає, зокрема, захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства.

Проте, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови апеляційний господарський суд не звернув уваги на наступне.

Згідно зі статтею 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) з метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Звертаючись з поданням в інтересах держави, прокурор мотивував подання тим, що незаконним рішенням суду зачіпаються інтереси держави в особі ДКУВВС "Укрекокомресурси", яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 915 ( 915-2001-п ) від 26.07.2001 року "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" входить до сфери управління Міністерства економіки України та виконує функції щодо розроблення та організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля.

Судове рішення, яке не грунтується на законі, може дозволити безпідставно стягнути кошти з ДКУВВС "Укрекокомресурси", що призведе до зменшення активів компанії та перешкодить нормальній діяльності, негативно вплине на екологічну обстановку в Україні.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N 915 ( 915-2001-п ) від 26.07.2001 року "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" державну компанію з переробки та утилізації використаної тари й упаковки "Укртарапереробка" було перетворено в державну компанію "Укрекокомресурси" з віднесенням її до сфери управління Міністерства економіки та покладенням на неї виконання функцій щодо розроблення і організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, у тому числі використаної тари (упаковки) вітчизняного та імпортного виробництва, як вторинної сировини.

Проте, суд апеляційної інстанції положення цих законодавчих актів не проаналізував, що призвело до помилкового висновку щодо невідповідності подання Заступника прокурора Одеської області вимогам статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Згідно частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року у справі N 30/34-05-1109 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий Г.Фролова

Судді А.Полянський Г.Коробенко