Про визнання договору недійсним

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2004 Справа N 14/61

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Плахотнюк С.О.,

суддів: Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Білоцерківагротех"

на постанову від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду

у справі N 14/61

за позовом ВАТ "Білоцерківагротех"

до ВАТ "Украгротех"

про визнання договору N 50-1-9/3/3 від 15.02.2001 недійсним, за участю представників:

- позивача - не з'явився,

- відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.12.2003 господарського суду міста Києва (суддя Калатай Н.Ф.) у справі N 14/61 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що той факт, що оспорюваний договір містить ознаки різних цивільно-правових угод, не позбавляє його юридичної сили, а у відповідності до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) цивільні права і обов'язки можуть виникати з договорів, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.

Постановою від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий-суддя Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) у справі N 14/61 рішення від 26.12.2003 господарського суду міста Києва у цій справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/61, ВАТ "Білоцерківагротех" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального (ст.ст. 4, 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) права.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15.05.2001 між Державним підприємством по матеріально-технічному та сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Білоцерківагротех", правонаступником якого є позивач, та Українським державним підприємством по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротех", правонаступником якого є відповідач, був укладений договір N 50-1-9/3/3. Предметом вказаного договору, як визначили господарські суди попередніх інстанцій, є надання послуг в збиранні врожаю зернових та кормових культур сільськогосподарським підприємствам незалежно від форм власності комбайнами Німецької фірми "КЛАСС-КгаА", які є власністю відповідача та придбані в кредит під гарантії Уряду України згідно Постанові КМ України від 31.01.1997 N 101 ( 101-97-п ).

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши умови спірного договору, дійшов висновку, що договір N 50-1-9/3/3 за своєю правовою природою є змішаним договором із змісту якого вбачається, що правові відносини його сторін можуть регулюватися, крім його умов, Законом України "Про оренду державного і комунального майна" ( 2269-12 ), нормами цивільно правових інститутів "Майновий найом" (ст.ст. 256-276 ЦК УРСР ( 1540-06 ), "Сумісна діяльність" (ст.ст. 430-434 ЦК УРСР).

Ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Дана стаття застосовується при встановленні порушеного порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР N 3 ( v0003700-78 ) від 28.04.1978 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Господарськими судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами та спірний договір вимогам закону не суперечить, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстави для визнання договору N 50-1-9/3/3 недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) через відсутність в ньому істотних умов відсутні.

Не можуть бути взяті до уваги як необґрунтовані посилання скаржника на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України.

Таким чином постанова від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 26.12.2003 господарського суду міста Києва у справі N 14/61 прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування вказаної постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Білоцерківагротех" на постанову від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/61 залишити без задоволення.

Постанову від 18.03.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/61 залишити без змін.