Про визнання угоди недійсною

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2004 Справа N 04/435-03

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),

суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2004

у справі N 04/435-03 господарського суду Харківської області

за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

до відповідачів:

1) Приватного підприємця Мартіяна Є.М.;

2) Приватного підприємця Бєлікова С.І.,

про визнання угоди недійсною,

за участю представників від:

позивача Томашюнас А.Р. - за довіреністю від 13.05.2004 ; 3791/10/10-018

відповідача 1 Андрійченко Є.О. - за довіреністю від 07.04.2004

відповідача 2 не з'явились

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до господарського суду про визнання угоди недійсною, укладеної між приватним підприємцем Мартіяном Є.М. та приватним підприємцем Бєліковим С.І. на загальну суму 266 513,86 грн. у т.ч. податку на додану вартість в сумі 44 418,98 грн., на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).

Заявою від 09.12.2003 N 8640/10/10-018, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова змінила позовні вимоги і просить визнати недійсною спірну угоду на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), що не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2003 (суддя Григоров А.М.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 (головуючий-суддя Шевель О.В., судді Твердохліб А.Ф., Кравець Т.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2003, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 42, 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), ст. 1 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ), ст.ст. 1, 2, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1978 N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" та роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N 02-5/111 ( v_111800-99 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними з мотивів, які викладено у касаційній скарзі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України, ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що між приватним підприємцем Мартіяном Є.М. та приватним підприємцем Бєліковим С.І. була укладена угода б/н, б/д , відповідно до якої приватний підприємець Бєліков С.І був постачальником товарів, а приватний підприємець Мартіян Є.М. провів реалізацію товарів (каркас труб, поліетилен).

Згідно угоди приватний підприємець Бєліков С.І. відвантажив на адресу приватного підприємця Мартіяна Є.М. продукцію на суму 266 513,86 грн., у т.ч. ПДВ 44 418,98 грн., що підтверджується податковою накладною від 18.01.2003 N 18/1.

Оплата за придбаний товар здійснювалась готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 13.01.2003, 14.01.2003, 15.01.2003, 16.01.2003, 17.01.2003 та 18.01.2003.

Як зазначалось вище, змінивши позовні вимоги, позивач просить визнати вищезгадану угоду недійсною на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).

Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).

Відповідно до пункту 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до господарських судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до господарського суду з позовами про визнання угод, укладених між суб'єктами підприємницької діяльності, недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає, як наслідок, стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Відповідно до ч.2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), наслідками визнання угоди недійсною, з передбачених цією статтею підстав, є зобов'язання судом сторін повернути одна одній все одержане за угодою. Таким чином, дана правова норма не передбачає, як результат визнання угоди недійсною, стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою. Оскільки ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР не передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою, то у державної податкової інспекції відсутні повноваження щодо визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами.

Частиною 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч.1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 10.03.2004 N 1853/10/10-018 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 у справі N 04/435-03 - без змін.