Про визнання кредитного договору недійсним

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.07.2002 Справа N 17-3-23/01-10352

(Постанову залишено без зміни постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2002 року)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Мілевського Й.Р., розглянувши касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії на рішення від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського апеляційного господарського суду у справі N 17-3-23/01-10352 за позовом акціонерного товариства закритого типу "Полярна зірка" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії про визнання кредитного договору недійсним, встановив:

Рішенням від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської області задоволено позов акціонерного товариства закритого типу "Полярна зірка" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії про визнання кредитного договору недійсним та припинення дії договору застави.

Суд дійшов висновку, що під час укладання кредитного договору від 16 березня 1998 року N 2В/98 позивач діяв під впливом помилки і на підставі статті 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) визнав його недійсним та припинив дію договору застави від 17 березня 1998 року (з додатками).

Постановою від 22 квітня 2002 року Одеський апеляційний господарський суд змінив зазначене рішення і визнав договір застави недійсним, пов'язавши недійсність кредитного договору з недійсністю похідного від нього договору застави. В іншій частині рішення залишено без змін.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії вважає, що судові акти в даній справі підлягають касаційному перегляду через порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права, а саме: безпідставного застосування судами статті 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) та неправильного тлумачення приписів Положення про кредитування, затвердженого постановою від 28 вересня 1995 року N 246 ( v0246500-95 ) Правління Національного банку України; нестворення відповідачу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на такі порушення відповідач з урахуванням доповнення до касаційної скарги просить Вищий господарський суд України скасувати рішення від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського апеляційного господарського суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.

У відзиві акціонерне товариство "Полярна зірка" наводить свої міркування стосовно дійсної мотивації на укладення спірної кредитної угоди, наполягає на власній помилковій поведінці в спірних правовідносинах з огляду на специфіку предмету і характеру угоди, а тому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

З 1 до 8 липня цього року в судовому засіданні за клопотанням відповідача, проти якого представник позивача не заперечував, оголошувалася перерва і сторони належним чином були повідомлені про час та місце наступного судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Заслухавши представника відповідача О.Твердохліба, перевіривши повноту встановлення судами обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність прийнятих рішення і постанови вимогам закону з огляду на таке.

Фундаментальними ознаками кредитного відношення є зворотність кредиту та платність кредитного зобов'язання і сторони, з метою забезпечення захисту власних інтересів, вправі були застосувати будь-які законні процедури для підвищення результативності й ефективності своїх дій, у тому числі враховувати специфічні конкретні умови на ринку валютного кредитування.

Місцевий та апеляційний господарські суди обгрунтували свої висновки необізнаністю персоналу позивача з тенденціями на цьому ринку та не достатньо компетентному аудиті банку, який вчасно не застеріг позичальника від негативних наслідків зростання курсу долара США відносно національної валюти і така помилкова поведінка сторони має істотне значення.

Таким чином, даючи правову оцінку діям сторін в спірних правовідносинах, суди пов'язали наявність та суттєвість помилки з коливаннями курсу валют. Водночас, аналізуючи характер припущеної помилки суди, в першу чергу, мали виходити з сприйняття стороною предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Колегія суддів вважає, що аналіз спірних правовідносин не дає підстав стверджувати, що виражена в угоді воля позичальника не збігалася з його дійсними намірами і зміну обстановки не можна визнати як неправильне, перекручене уявлення про факти і обставини дійсності, які обумовлювали прийняття ним рішення про укладання кредитного договору, а тому у місцевого і апеляційного господарських судів не було підстав оцінювати поведінку сторони як помилкову, а отже і підстав для визнання кредитного договору недійсним і, як наслідок, припиняти право застави.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії задовольнити.

2. Рішення від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського апеляційного господарського суду скасувати.

3. В позові відмовити.

Головуючий, суддя М.Кузьменко

Суддя І.Васищак

Суддя Й.Мілевський