Про визнання недійсною угоди

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2004 Справа N 293/3-03

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Першиков Є.В.

суддів Савенко Г.В., Ходаківська І.П.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ірпені Київської області

на постанову від 23.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі N 293/3-03 Господарського суду Київської області

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ірпені Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішбитторг"

про визнання недійсною угоди

За участю представників сторін:

позивача - Тасаєв К.М., за довіреністю Чорногорець Є.А., за довіреністю

відповідача - 1: Корендюк Д.І., за довіреністю

відповідача - 2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2003 р. у справі N 293/3-2003 позов задоволено. Визнано недійсним договір N 16/11 від 16.11.01 р., укладений між ТОВ "СВ" та ТОВ "Зовнішбитторг"; зобов'язано відповідача 2 повернути відповідачу 1 все одержане за вказаною угодою на суму 393299,85 грн., а з ТОВ "СВ" в доход державного бюджету України стягнуто 393300 грн.

Постановою від 23.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів С.Е. Острович, С.О. Алданова, С.В. Сотніков) скасовано рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2003 р. у справі N 293/3-2003; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ.

ДПІ у м. Ірпені Київської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 23.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду, та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2003 р. у справі N 293/3-2003.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи., між ТОВ "СВ" та ТОВ "Зовнішбитторг" був укладений договір N 16/11 від 16.11.01 р., згідно умов якого Відповідач 2 зобов'язався відпустити відповідачу 1 товар в асортименті та за цінами відповідно до накладних, а відповідач 1 - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Зовнішбитторг" було поставлено ТОВ "СВ" товар на суму 552100 грн., що підтверджено податковими та видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачем 1 на підставі накладних, які містяться в матеріалах справи, було повернуто ТОВ "Зовнішбитторг" товар на суму 158800,15 грн. Отже, враховуючи часткове повернення товару ТОВ "СВ" від другого відповідача було отримано товару на суму 393299,85 грн., яким на виконання умов договору N 16/11 від 16.11.2001 р. було перераховано ТОВ "Зовнішбитторг" оплату за продукцію в розмірі 393300 грн.

Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведена наявність в діях відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, та спрямованість цих дій на приховування від оподаткування доходів.

Зазначений висновок зроблено судом апеляційної інстанцій без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Зокрема, при визначенні умислу ТОВ "Зовнішбитторг" на несплату податків судом не взято до уваги встановлені місцевим господарським судом обставини про те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.03 р. у цивільній справі N 2-1287, яке набрало законної сили, установчі документи та Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Зовнішбитторг" визнано недійсними, а також встановлено, що ТОВ "Зовнішбитторг" за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, засновниками підприємства є підставні особи, які при здійсненні державної реєстрації установчих документів не підписували, внесків до статутного фонду не вносили, товариство не подавало звітів до органів державної податкової служби України про наслідки своєї господарської діяльності, дозволів адміністративної служби органів внутрішніх справ на виготовлення печаток і штампів не отримувало.

Вищенаведені обставини справи свідчать про те, що ТОВ "Зовнішбитторг" свідомо планувало та здійснювало протиправну підприємницьку діяльність, та з моменту державної реєстрації мало на меті ухилитися від сплати податків.

Господарським судом апеляційної інстанції не дотримано вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до якої рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 28.04.1978 року N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт створення ТОВ "Зовнішбитторг" з метою здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності з моменту його створення та завідомо ухилення від сплати податків при укладенні оскаржуваної угоди, колегія суддів вважає, що дії ТОВ "Зовнішбитторг" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому суд першої інстанції правомірно визнав спірну угоду недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) та застосував наслідки визначені цією статтею.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 23.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2003 р. у справі N 293/3-2003 - залишенню без мін.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ірпені Київської області задовольнити.

Постанову від 23.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 293/3-03 Господарського суду Київської області скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2003 р. у справі N 293/3-2003 залишити без змін.

Головуючий суддя Є.В.Першиков

Судді Г.В.Савенко І.П.Ходаківська