Про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.02.2004

(Витяг)

У вересні 1997 р. ТОВ "Трейдінгбудінвест ЛТД" (далі - ТОВ "Трейдінгбудінвест") звернулося в Арбітражний суд Дніпропетровської області з позовом до Управління матеріально-технічного постачання виробничого об'єднання "Павлоградвугілля" (далі - Управління) прохаючи зобов'язати відповідача здійснити поставку 95 тис. тонн вугілля марки "Г". Позов мотивувався тим, що на підставі договору уступки від 23 вересня 1997 р., укладеного між ТОВ "Сябри" (далі - ТОВ "Сябри") і ТОВ "Трейдінгбудінвест", позивач набув право вимоги до відповідача у зв'язку з невиконанням ним у повному обсязі зобов'язання щодо здійснення поставки вугілля відповідно до договору міни від 20 липня 1992 р. та доповнення до цього договору від 26 січня 1995 р.

Управління позов не визнало, посилаючись на те, що договір від 20 липня 1992 р. був дійсний до 1 березня 1993 р. і вимоги, котрі випливають з цього договору, могли бути пред'явлені до закінчення строку позовної давності, який відповідно до чинного на той час законодавства становив один рік. Управління висловило сумнів щодо існування оригіналу доповнення від 26 січня 1995 р. до цього договору, а також вказувало на відсутність заборгованості за договором. На обґрунтування своїх заперечень по суті заявлених вимог Управління зазначало, що у договорі від 20 липня 1992 р. було передбачено здійснити взаємні поставки продукції на суми, які не є рівнозначними, та встановлювався порядок оплати продукції - через 10 днів після повідомлення про її відвантаження. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Сябри" здійснило поставку автомобілів "РАФ" на загальну суму 4 млн. 200 тис.руб., а управління - 55 тис. тонн вугілля на суму 79 млн. 750 тис.руб. Оскільки розрахунки в грошовій формі за цю продукцію не провадилися, відповідач вважав, що оплату здійснено за допомогою взаємозаліку, і за ТОВ "Сябри" залишився борг за вугілля на суму 75 млн. 550 тис.руб.

Арбітражний суд Дніпропетровської області рішенням від 28 листопада 1997 р. в позові відмовив.

Суд установив, що за умовами договору від 20 липня 1992 р. ТОВ "Сябри" зобов'язалося здійснити поставку 21 автомобіля "РАФ" за ціною 150 тис.руб., кожний, а Управління - 150 тис. тонн вугілля марки "Г" за ціною не вище 1 тис. 450 руб. за тонну. ТОВ "Сябри" свої зобов'язання за договором виконало повністю, здійснивши поставку автомобілів "РАФ", натомість Управління відвантажило лише 55 тис. тонн вугілля. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що зобов'язання сторони повинні були виконувати у межах строку дії договору, який закінчився 1 березня 1993 р., а порядок відвантаження недопоставленої продукції сторонами не узгоджено. Суд відхилив посилання позивача на доповнення від 26 січня 1995 р. до договору від 20 липня 1992 р. з тих мотивів, що воно укладене після закінчення строку дії договору, і до того ж у доповненні сторони узгодили строк погашення заборгованості (протягом 1995 р.), а не порядок відвантаження недопоставленого вугілля.

Заступник голови Арбітражного суду Дніпропетровської області постановою від 2 березня 1998 р. зазначене рішення залишив без зміни. Додатково у постанові зазначено, що на дату закінчення строку дії договору від 20 липня 1992 р. законом було встановлено загальний строк позовної давності один рік; для пред'явлення вимог, котрі випливають з цього договору, строк позовної давності закінчився 1 березня 1994 р.; позов подано до суду лише у вересні 1997 р., тобто понад три роки після закінчення строку позовної давності.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України постановою від 21 квітня 1998 р. зазначені рішення та постанову Арбітражного суду Дніпропетровської області скасувала, позов задовольнила, зобов'язавши відповідача здійснити поставку позивачеві 95 тис. тонн вугілля марки "Г". Постанова вмотивована тим, що суд неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності. Судова колегія зазначила, що доповненням від 26 січня 1995 р. до договору від 20 липня 1992 р. ТОВ "Сябри" та Управління узгодили погашення останнім заборгованості за договором у повному обсязі протягом 1995 р. Таким чином сторони поновили права та обов'язки за договором, тому перебіг строку позовної давності почався з 1 січня 1996 р. Задовольняючи позов, судова колегія послалася на положення ст. 208 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ), відповідно до якої зобов'язання повинно бути виконано в натурі.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ухвалою від 9 квітня 1999 р. змінила спосіб виконання постанови від 21 квітня 1998 р. та постановила стягнути з відповідача на користь позивача 10 млн. 144 тис. 100 грн. як вартість недопоставленого вугілля.

За поданням заступника Генерального прокурора України судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України свою ж постанову від 21 квітня 1998 р. переглянула за нововиявленими обставинами і скасувала її, прийнявши відповідну постанову від 10 грудня 1999 р., а рішення від 28 листопада 1997 р. та постанову від 2 березня 1998 р. Арбітражного суду Дніпропетровської області залишила в силі. Постанова судової колегії вмотивована посиланням на те, що за викладеними у поданні заступника Генерального прокурора України даними доповнення від 26 січня 1995 р. до договору від 20 липня 1992 р. не укладалося; про це, зокрема, свідчить відсутність оригіналу доповнення до договору. З урахуванням цієї обставини, яка визнана судовою колегією нововиявленою та такою, що має істотне значення для справи, судова колегія погодилася з висновком Арбітражного суду Дніпропетровської області щодо закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову.

За заявою ТОВ "Трейдінгбудінвест", поданою в липні 2002 р., Господарський суд Дніпропетровської області переглянув рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 1997 р. за нововиявленими обставинами та ухвалою від 15 жовтня 2002 р. залишив це рішення без зміни. Суд вмотивував ухвалу тим, що на об ґрунтування заяви ТОВ "Трейдінгбудінвест" послалося на докази, які досліджувалися судом при розгляді справи, а поданий цим ТОВ висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) від 27 червня 2002 р. не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК ( 1798-12 ).

Вищий господарський суд України постановою від 9 січня 2003 р. зазначену ухвалу скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 31 березня 2003 р. постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 10 грудня 1999 р., рішення від 28 листопада 1997 р. та постанову від 2 березня 1998 р. Арбітражного суду Дніпропетровської області скасував, а постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 21 квітня 1998 р. залишив у силі. Суд зазначив, що за висновком спеціаліста КНДІСЕ від 27 червня 2002 р. підпис від імені начальника Управління П. на оригіналі доповнення від 26 січня 1995 р. до договору від 20 липня 1992 р. дійсно належить П. Суду надано оригінал цього доповнення до договору. Посилаючись на ці обставини, суд вмотивував рішення тим, що обставини, які стали підставою для прийняття постанови судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 10 грудня 1999 р., втратили своє значення.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 18 червня 2003 р. та Вищий господарський суд України постановою від 23 жовтня 2003 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2003 р. залишили без зміни.

15 січня 2004 р. колегія суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою державного відкритого акціонерного товариства "Павлоградське управління по матеріально-технічному постачанню" - дочірнього підприємства державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" порушила провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2003 р. У касаційній скарзі порушено питання про скасування оскарженої постанови та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. На обґрунтування цих мотивів зроблено посилання на п. 1.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 р. N 04-5/563 ( v_563600-02 ) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (далі - роз'яснення).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 112 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2003 р., з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, вимогам зазначеної статті не відповідає.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 27 лютого 1981 р. N 1 ( v0001700-81 ) "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (зі змінами), не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог, що містяться у нормах процесуального права. Аналогічне роз'яснення дано у п. 1.1 названого вище роз'яснення ( v_563600-02 ), відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розд. XIII ГПК ( 1798-12 ). Відповідно до п. 1.3 цього роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розд. XIII ГПК, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Задовольняючи заяву ТОВ "Трейдінгбудінвест" про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд зазначеного не врахував, а суди апеляційної та касаційної інстанцій на це увагу не звернули.

Як на нововиявлену обставину ТОВ "Трейдінгбудінвест" посилалося на зроблений за його запитом висновок спеціаліста КНДІСЕ від 27 червня 2002 р. про те, що підпис у доповненні від 26 січня 1995 р. до договору від 20 липня 1992 р. поставила особа, яка діяла від імені Управління.

Слід зазначити, що посиланням на зазначене доповнення до договору обґрунтувалися позовні вимоги ТОВ "Трейдінгбудінвест". При розгляді справи цей доказ досліджував Арбітражний суд Дніпропетровської області, який дав йому оцінку. Зокрема, суд дійшов висновку, що право вимоги у зазначеного ТОВ виникло відповідно до умов договору від 20 липня 1992 р. N 350, а не доповнення до нього від 26 січня 1995 р., в змісті якого не визначено прав та обов'язків сторін у зв'язку з недопоставкою вугілля.

Таким чином, на порушення правил розд. XIII ГПК ( 1798-12 ) підставою для перегляду судових рішень стали не нововиявлені обставини, а нові докази щодо обставин, які з'ясовувалися судом при вирішенні справи; до того ж ці докази не спростовують висновків суду по суті спору.

Враховуючи, що оскаржена постанова Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2003 р. ґрунтується на помилковому застосуванні норм процесуального права та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначену постанову, а також постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 червня 2003 р., рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2003 р., постанову Вищого господарського суду України від 9 січня 2003 р. скасувала, а законну й обґрунтовану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2002 р., якою відхилено заяву ТОВ "Трейдінгбудінвест" про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, - залишила в силі.