Відповідно до ст. 7 ЦК України у справі про спростування відомостей суд повинен зазначити в рішенні про наявність фактів поширення відповідачем неправдивих відомостей щодо кожного з позивачів

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.01.2004

(Витяг)

У серпні 2001 р. Ч. звернувся до суду із позовом до Г.В., Г.І.В., Г.С.В., Ф., С. та інших осіб про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди, пославшись на те, що вони в травні 2001 р. поширили серед учасників сесії сільської ради, а також серед жителів с. Мечиславка Ульяновського району Кіровоградської області відомості щодо нього як сільського голови, які не відповідають дійсності і ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. Позивач просив суд визнати ці відомості такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність і ділову репутацію як сільського голови, та стягнути з кожного із зазначених осіб на його користь по 3 тис. грн. незалежно від ступеня вини як компенсацію моральної шкоди.

Відповідачі звернулися до Ч. із зустрічним позовом, пославшись на те, що він у серпні 2001 р. у зверненні до жителів села поширив неправдиві вигадки, які принижують їхні людську гідність, честь та ділову репутацію, і просили суд зобов'язати Ч. спростувати такі відомості та стягнути з нього по 3 тис. грн. кожному як компенсацію моральної шкоди.

Ульяновський районний суд Кіровоградської області рішенням від 1 листопада 2001 р. в задоволенні позову Ч. відмовив, а зустрічний позов задовольнив: зобов'язав Ч. спростувати поширені ним відомості на сходці села і постановив стягнути по 590 грн. на користь кожного з позивачів як компенсацію моральної шкоди; прийняв відмову Ч. від позову до Г.Л. і провадження в цій частині закрив.

На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга Ч., в якій порушено питання про його скасування через недодержання судом положень ст. 15 ЦПК* ( 1501-06 ).

---------------

* Тут і далі мається на увазі ЦПК (1501-06, 1502-06, 1503-06) 1963 р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК ( 1501-06 ) суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, повинен створити необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. У ст. 171 ЦПК ( 1502-06 ) передбачено, що клопотання осіб, які беруть участь у справі, про витребування доказів вирішуються негайно, про що постановляється ухвала. Незважаючи на письмові та усні клопотання Ч. про виклик та допит свідків щодо обставин справи, районний суд на порушення зазначених норм клопотання не вирішив, свідків не викликав та не допитав, що призвело до неповноти дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 7 ЦК ( 1540-06 ) громадянин вправі вимагати у суді спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать його честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди його інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Відповідно до цього особи, які звернулися до суду із зустрічним позовом, мали довести в суді обставини поширення Ч. відомостей щодо них, які не відповідають дійсності або викладені неправдиво, і що ці відомості порочать їхні честь, гідність та ділову репутацію, а Ч. - довести, що ці відомості відповідають дійсності (якщо буде доведено позивачами факт їх поширення).

Районний суд, відмовляючи Ч. в позові, виходив з того, що позивач не довів у суді, що відповідачі поширили щодо нього неправдиві відомості. Однак такого висновку суд дійшов передчасно, оскільки порушив право позивача надавати докази, досліджувати та доводити перед судом їх переконливість. На порушення вимог статей 40, 62, 202-1 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) суд першої інстанції не перевірив і не оцінив пояснень позивача та наданих ним доказів щодо обставин, якими були обгрунтовані його вимоги.

Задовольняючи зустрічний позов, районний суд не підтвердив у рішенні наявності фактів поширення Ч. неправдивих відомостей щодо кожного з позивачів. Із письмового звернення до жителів села вбачається, що в ньому не зазначено жодного прізвища та імені. За таких обставин не з'ясовано, яким чином це звернення стосується кожного з позивачів та які саме із викладених у ньому відомостей порочать їхні честь, гідність та ділову репутацію.

У зв'язку з цим рішення суду як постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права підлягає скасуванню, тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), касаційну скаргу Ч. задовольнила: рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 1 листопада 2001 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.